Великого російського поета О. Т. Твардовського завжди цікавила доля своєї країни в переломні моменти історії. Ще на початку 30-х років він створив поетичну картину складної епохи колективізації в поемі “Країна Муравія”. Під час Великої Вітчизняної війни О. Т. Твардовський пише поему “Василь Тьоркін”.
Поема присвячена життю народа на війні. У центрі поеми образ Василя Тьоркіна, що поєднує композицію добутку в єдине ціле. Тьоркін Василь Іванович – головний герой поеми, рядовий піхотинець зі смоленських селян: “Просто хлопець
Герой по імені Василь Тьоркін спочатку фігурує у віршованих фейлетонах Твардовського періоду радянсько-фінляндської війни (1939- 1940). Поема побудована як ланцюг епізодів з військового життя головного героя, які не завжди мають безпосередній зв’язок між собою. Тьоркін з гумором розповідає молодим бійцям про будні війни, говорить, що воює із самого початку, тричі виявлявся в оточенні, був поранений.
Доля рядового солдата, одного з тих, хто виніс на своїх плечах всю вагу війни, стає уособленням національної сили
Тьоркін двічі перепливає крижану ріку, щоб поновити зв’язок з наступаючими підрозділами. Тьоркін поодинці займає німецький бліндаж, але попадає під обстріл власної артилерії. По дорозі на фронт Тьоркін опиняється в будинку старих селян, допомагає їм по господарству. Тьоркін вступає в рукопашний бій з німцем і одержавши перемогу, здолавши ворога, бере його в полон.
Зненацька для себе Тьоркін із гвинтівки збиває німецький штурмовик. Тьоркін приймає командування взводом на себе, коли вбивають командира, і першим вривається у Село.
Герой знову важко поранений. Лежачи пораненим у полі, Тьоркін розмовляє зі Смертю, що вмовляє його не чіплятися за життя. Зрештою його знаходять бійці, і він говорить їм: “Заберіть цю бабу, Я солдат ще живий”. В образі Василя Тьоркіна об’єднані кращі моральні якості російського народу: патріотизм, готовність до подвигу, любов до праці.
У поле зору О. Т. Твардовського в поемі “Василь Тьоркін” перебуває не тільки фронт, але й ті, хто трудиться в тилу заради перемоги: жінки і старі. Персонажі поеми не тільки воюють, вони сміються, люблять, розмовляють один з одним, а саме головне – мріють про мирне життя. Реальність війни поєднує те, що звичайно не сумісно: трагедію і гумор, мужність і страх, життя і смерть.
У главі “Від автора” Тьоркін названий автором “святою і грішною російською чудо-людиною”. Ім’я Василя Тьоркіна стало легендарним і загальним. Поема “Василь Тьоркін” відрізняється своєрідним історизмом. Умовно її можна розділити на три частини, що збігаються з початком, серединою і кінцем війни.
Поетичне осмислення етапів війни створює із хроніки ліричний літопис подій. Почуття гіркоти та болю наповнює першу частину, віра в перемогу – другу, радість звільнення Батьківщини стає лейтмотивом третьої частини поеми.
Це пояснюється тим, що О. Т. Твардовський створював поему поступово, протягом всієї Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Оригінальна і композиція поеми. Не тільки окремі глави, але й періоди, строфи усередині глав відрізняються своєю закінченістю. Це викликано тим, що поема друкувалася вроздріб і повинна була сприйматися читачем “з будь-якого місця”.
Не випадково й те, що добуток Твардовського починається і закінчується ліричними відступами.
Відкрита розмова із читачем наближає до внутрішнього світу добутку, створює атмосферу загальної причетності до подій. Поема закінчується присвятою полеглим. Поема О. Т. Твардовського “Василь Тьоркін” є одним з найвищих досягнень всієї російської поезії і літератури взагалі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)