Тарас Шевченко в поезії “Заповіт” висловив палку любов до України, рідної землі, віру в краще майбутнє трудящих. Початкові рядки вірша побудовані за принципом поетичної градації. Шевченко веде читача від часткового до цілого, але це ціле становить в свою чергу частину наступної більшої цілості:
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій…
Перший рядок будить в уяві образ труни, що є складовою частиною більшої цілості – високої могили, яка є точкою на більшій цілості – на широкому степу. Спочатку
Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.
Образи тут сповнені великої сили, могутності: лани широкополі, реве ревучий. У “Заповіті” Дніпро символізує могутність народу. На повен голос звучить у поезії заклик до революційної боротьби проти рабства, символом якого виступають кайдани, і віра в перемогу, в те, що завтрашній день неодмінно настане, що щастя прийде тоді, коли Дніпро “понесе з України у синєє море кров ворожу”.