Я вас люблю (до чого лукавити?), Але я іншому віддана И буду століття йому вірна… А. Пушкін Безсумнівно, що для рішення того художнього завдання, що поставив перед собою Гончарів у романі “Обломів”, потрібна була не просто гарна й розумна жінка, а жінка, образ якої був би максимально наближений до ідеалу. Автор так і надійшов: Ольга, по своєму розвитку, представляє вищий ідеал, який тільки росіянин художник міг викликати з тій росіянці життя
Тому вона дивує нас, читачів, незвичайною ясністю й простотою своєї логіки, гармонією свого серця
Але, стежачи за розвитком її образа, я поступово свыкся з думкою й з відчуттям, що вона природна, вірна собі й досить послідовна в характері, словом, я почав вірити як би в реальність Ольги й побачив навіть її живу особу, в уяві, звичайно.
Так, вона незвичайна, так, вона занадто гарна, але лише тому, що я такий ще не зустрічав. Якщо говорити про соціальний або суспільний розвиток образів героїв роману, то в Ользі, мені здається, більше натяку на нове російське життя, ніж у Штольце. Від
Колись вона любила Обломова, вірила в нього, у його моральну досконалість. Довго й завзято, з любов’ю й ніжною турботою трудилася вона, щоб збудити в ньому енергію до життя, до діяльності. Ольга не хоче вірити, що Обломів не здатний на добро.
Люблячи в ньому свою надію, своє Майбутнє, Ольга робить для нього всі, зневажаючи навіть умовними пристойностями. Вона їде до нього одна й не боїться, подібно йому, втратити свою репутацію
Вона з дивним тактом зауважує негайно ж усяку фальш, що проявлялася в його натурі, і ще пояснює йому, чому це неправда, а не правда. Він, наприклад, пише їй лист мелодраматичного втримування, “а потім запевняє її, що писав це тільки для її блага, забувши про себе, жертвуючи собою й т. д. Ольга спокійно йому відповіла: “Ні, неправда: якби ви думали тільки про моє щастя й уважали необходимою для нього розлуку
(1 votes, average: 5.00 out of 5)