Безтурботний і безвладний Ілля Ілліч Обломів близький і зрозумілий багатьом читачам. Можна провести паралель не тільки між Обломовым і його сучасниками, але й тими людьми, які народилися на світло багато пізніше. Чи так варто назвати обломовщину рисою російського національного характеру? Виявляється, у подібному припущенні є неабияка частка істини
Адже насправді російська людина при всій його працьовитості завжди був дуже мрійливим. Молочна ріка, киселеві береги… Такі мрії одержали своє втілення в російські народні казках
И люди
Але він не може змусити себе зробити хоч що-небудь, що повинне б перетворити мрію в реальність. Обломову набагато простіше впиватися своїми мріями, які насправді ніколи не здійсняться
Обломів настільки звикає до свого існування, що не мислить про яких-небудь зміни. І ця риса властива російському національному характеру. Російська людина дивно терпляча, він легко звикає до всім}’. А будь-які зміни сприймає
И він не володіє навіть цікавістю, що могло б підштовхнути його до бажання пізнати щось нове, побачити небачене раніше. Він абсолютно не унікальний у своїй бездіяльності, багато читачів знаходили й донині знаходять у собі дивна подібність із ним. Можливо, не один із читачів роману обурювався при думці, що сто можуть зрівняти з такою ледачою й безвладною людиною, як Обломів. Адже найменше хочеться визнавати наявність у собі таких якостей, як небажання боротися із власною лінню й апатією, звичка до сумовитого й безпросвітного існування, прагнення більше обертати уваги на мир вигаданий, що складається із мрій “і ілюзій, ніж з реальних подій і фактів. Але уважне прочитання роману Гончарова змушує читача визнати очевид-‘ ное.
Гончарів по-справжньому талановито малює образ типового представника російської інтелігенції. Розумний, утворений, але апатичний, безвладний і дуже ледачий
Він і радий би що-небудь почати, але щораз перебувають якісь причини, які роблять здійснення цього наміру зовсім неможливим. Так, до того ж, набагато приємніше малювати у своїй уяві картини перебудови миру, міркувати про мистецтво й культуру, чим приступитися до якихось реальних перетворень. Тому Обломів так і залишається наодинці зі своїми мріями
И хіба не такий же виявляється доля багатьох російських інтелігентів? Не можна сказати, що Обломову не везе в житті. Навпроти, доля виявляється до нього більш ніж милостивої. Дитинство його було цілком благополучним, він ріс, оточений любов’ю й турботою рідних і близьких. І потім, у міру дорослішання, на шляху Обломова зустрічаються по-справжньому віддані йому люди
Наприклад, Штольц неодноразово вживав спроби змусити Обломова відмовитися від апатичного існування. Але все було даремно. Обломів всіма своїми вчинками відштовхує від себе любов Ольги Іллінською, не усвідомлюючи, що, може бути, це й був шанс до відродження. Обломів немов цілеспрямовано робить всі, щоб відгородити себе від реального життя. І цей намір характеризує його не із кращої сторони
Але, засуджуючи або виправдуючи Обломова, читач не може не визнати, що основні риси його характеру так чи інакше повторюються в характерах багатьох людей минулого й сьогодення
(1 votes, average: 5.00 out of 5)