Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко – зачинатель нової української прози. Письменник одним з перших в Україні почав писати народною мовою не тільки про смішний, а й про серйозний. Це було актом історичного значення, що довів зрілість і художню досконалість української мови. Квітка-Основ’яненко прийшов в українську літературу під час її національного відродження.
Добутку письменника нікого не залишали байдужим. Простих людей ці добутки захоплювали до сліз, тому що оповідали про їхнє життя, розказаних до того ж правдиво, зі
Події Розвертаються в містечку Конотопі, влада якого представляє сотник Микита Уласович Забреха, що “більше тридцяти рахунку не знав, а козака жодного в особу не знав і поняття не мав, хто з них Демко, а хто Процько”.
Порадником сотника є Прокіп Григорович Пистряк, “суть сотенний конотопский писар”, чоловік хитрий і корисливий. Їхнє старшинування відзначалося
Реальну владу мав писар, без його неважливого знання грамоти пан сотник почував себе безпомічним. Яскравими картинами виникає перед читачем життя Конотопа, відносини між його жителями. Думки сотника зайняті сватанням до Олени, тому що вона “дівка здорова, молода, огрядна… Свій хутір.
Лісочок, млинок”. А “щирий приятель пана сотника” писар образившись на Забрьоху через випадок з Лозиною, планує змістити його з посади й підмовляє не виконувати наказ полковника. Фантастичні події почалися з того, що сотник, замість виконання наказу начальства й вести козаков у Чернігів, по якомусь чуду прийнявся рятувати мир від посухи.
За народними поданнями, послужити причиною посухи могло ведьмино чаклунство. Почалися пошуки винуватниці. Список підозрюваних склав Григорович, вибираючи неугодних
Перетопивши чимало дівчин, виявили відьму, стару Євдокію Зубиху. Відьма змальована досить детально, відповідно до народним поданням: “як у день, те й стара, а як сонце заходить, так і молодіє”, ходить уночі “доїть по селу корів, ягничок, кіз, собак, кішок, а по болотах жаб, ящірок, гадюк”. Ці фантастичні описи вплітаються в реальний сюжет подій, і у відношенні до них виявляється недоумкуватість сотника й користь писаря. Забреха й Пистряк блискуче виконали завдання: урятували край від посухи, відлупцювали стару Євдокію різками. Відьма пообіцяла повернуті дощові Хмари ; але затаїла зло на “панського Забреху” за прилюдну ганьбу.
Невідомо чим швидше викликані подальші події – каверзами відьми або фантастичною недалекістю Забрехи з Пистряком. Вони, кожний окремо, вирішили – раз у селі є відьма, чому б не використати це у своїх цілях. Писар, ображений случаємо при підрахунку козаків, хотів зайняти місце свого сотника, а Забреха мріяв Оелене.
Багата на вигадки, відьма одержала чудову можливість помститися, оскільки й сотник, і писар готові були виконати будь-які її наказ. Євдокія погодилася їм допомогти. Ватько-сотник на радості викликнув: “Їм веліли Конотоп спалити, так разом із чотирьох кінців і запалю…”.
Конотоп дивувався незрозумілому поводженню свого сотника, і його з писарем нарешті за дуріння й “польоти на південь” зняли з посад. А Зубиха, привівши чари на Забреху, поженила його не з Оленою, а з лисої, кривій на око, кособокою й коростявою Солохою
За допомогою ведьминих чарів Євдокії герої виявили свою теперішню сутність. Вони показали, що готово використати будь-які засоби для досягнення своєї мети. І ведьмино чаклунство не може допомогти в рішенні реальних життєвих проблем, якщо людина нездатна допомогти їм сама Олена, що теж звернулася до відьми, одружилася зі своїм обранцем паном Халявским, але “хоча й прийняли шлюб, і як не через божу волю, а через Євдокію, через її реп’яхи, і кісточки сушеної жаби, так воно всі й упало порохом”.
У повісті багато фантастичного, із чарами й перевертнями, з любовним гаданням і літанням на мітлах. Проте серед казкових подій не губляться реальні проблеми людського життя, складність людських відносин
Квітка-Основ’яненко використав фольклорний і міфологічний матеріал для більше яскравого виявлення обмеженості й слабості “влада імущих”, їхнього кар’єризму й жадібності
Для нащадків Г. Ф. Квітка-Основ’яненко залишив у спадщину великий скарб – бурлескно-реалістичну, сатиричну повість “Конотопская відьма”
(2 votes, average: 4.00 out of 5)