НІЯК НЕ ЗВИКНЕ ЛІС ДО НАШИХ КОЛІС (охорона природи)

Безмежний, неосяжний світ природи українець поважає здавна, тому, навіть не знаючи нічого про науку екологію, наші прабатьки намагалися використовувати її щедрі подарунки раціонально, не завдаючи великої шкоди.

Гріхом вважалася груба поведінка, нещадне винищення тварин та рослин. Тому й виробився з часом певний “кодекс честі” по відношенню до природних багатств.

Так, під час збирання грибів, ягід, лікарських рослин слід поводитися дуже акуратно, не пошкоджуючи кореневищ, щоб рослини могли рости далі.

Полюючи за дичиною, не

прийнято переслідувати звіра, якщо в нього є малі діти. Великий гріх, моральний злочин – убити матір, яка вигодовує маля.

Під час жнив слід дуже обережно поводитися з пташиними гніздами, переносячи їх на край поля.

Слід дбати про озеленення своїх подвір’їв і місць проживання.

Джерела обсаджували вербами та калиною, слідкували, щоб джерело не замулювалося.

У суворі зими прийнято прорубувати ополонки, аби риба дихала. Ополонки, щоб вони швидко не замерзали, вкривають соломою.

Мурашники слід огороджувати, адже ці комахи відіграють важливу роль в природному життєвому колі.

Не можна бавитись вогнем,

слід ретельно загасити вогнище після подорожі за місто на природу, адже може статися, що наступного разу нікуди буде повертатися.

Якби сучасний українець завжди пам’ятав ці прості правила, що залишили йому у спадок пращури, то природа віддячувала б йому з подвійною силою.

..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

НІЯК НЕ ЗВИКНЕ ЛІС ДО НАШИХ КОЛІС (охорона природи)