Типологічні збіги виявляємо й у тематиці творів Довженка й Бредбері. У “Зачарованій Десні” – літописі “відкриття селянським хлопчиком широкого світу”, хроніці дитинства – звучатимуть теми світу дитячих мрій, зв’язку людини з природою, життя селянської родини, краси хліборобської праці, опоетизованих сільських буднів. Осмислюючи одну з “вічних тем” людського існування з усіма її складниками – тему Любові до ближнього, Добра, яке потрібно передавати “по колу”, аби воно примножувалося, Самопізнання, аби розшукати
Характерною ознакою творів Довженка і Бредбері є глибокий психологізм розкриття характерів персонажів шляхом використання внутрішніх монологів.
На наш погляд, результатом перехресного читання творів Довженка й Бредбері, порівняння двох світів – Сашка й Дугласа – може бути встановлення факту паралельного мислення двох великих художників, оригінального опрацювання
І такими схожими постають український і американський письменники в дитинстві. Обидва мрійливі, допитливі, спостережливі, вразливі, поетично сприймають навколишній світ, живуть у полоні казкових уявлень, мають багату уяву, тонко відчувають красу, їм однаково близький і зрозумілий світ природи, крихітною часткою якої вони себе сприймають підсвідомо, обидва пуповиною прив’язані до рідної землі, до свого народу, увібравши змалечку в себе мудрість народних казок, легенд, звичаїв, вірувань. Саме з таких дітей виростають великі художники в Україні, в Америці, в будьякій країні світу.
Ріка дитинства Десна, на березі якої виріс Олександр Довженко, з якою тісно було пов’язане життя селян – символ дитинства, самого життя.
“Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах”. Дитячі враження Бредбері пов’язані насамперед з кульбабовим вином, виготовлення якого збуджувало хлопчачу уяву, фантазію. Кульбабове вино спочатку постає як матеріальна річ, але в дитячій свідомості згодом переростає в символ літа – пори дитячих канікул і радощів, символ збереження пам’яті про минуле, символ самого життя. “Кульбабове вино.
У самих цих словах учувався смак літа… Поглянеш крізь це вино на холодний зимовий день – і враз розтане сніг, зазеленіє трава, на деревах зацвірінчать птахи і затріпоче на вітерці, мов силасиленна метеликів, листя і цвіт”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)