Музика німецьких композиторів XIX століття вирізняється особливою гармонійністю та милозвучністю. Твори Р. Штрауса, Брамса, Вагнера, Г. Малера, М. Регера, А. Брукнера, Г. Вольфа з кожним разом стають більш складніші, збільшується оркестровий склад. Виникає загострений інтерес музикантів до внутрішніх емоційних переживань героїв. Так екзальтованістю вирізняється образ Соломії в однойменній опері Штрауса.
Трагічністю і деякою гротескністю віє від 2-ї симфонії Малера. Одним словом, створюється стійке підгрунтя для виникнення нового напряму
Тому і музика стає більш напруженою і ніби незавершеною. Також композитори починають звертатися до незвичних ритмів, тембрів та інтонацій. З’являється фольклор та джаз, використовуються деякі східні інструменти. Ритміка стає жорсткішою, агресивнішою. Значно посилюється інтерес до танцювальних, пластичних, ораторських жанрів.
Виникає новий напрям – неофольклор, представниками та основоположниками якого стають Карл Орф, Ігор Стравінський, Бела Барток. Композитори
Музичні фестивалі, композитори – початківці і ті митці, котрі вже відомі в музичних кругах, мають належну підтримку з боку держави. Відомим на весь світ є Вагнерівський фестиваль в Байройті. Протягом року проводиться безліч фестивалів, присвячених метрам музичної культури. Філармонічний оркестр з Берліна є одним з кращих не тільки у себе на Батьківщині, а й у цілому світі.
Країна багата прекрасними оперними театрами. Штутгартський балет, Гамбурзький балет, Франкфуртський балет здобули світове визнання. Приємно зазначити, що майже триста тисяч німців професійно займаються музичним мистецтвом.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)