” Поза межами болю “… Часто цим художнім автобіографічним твором (1921) визначали всю подальшу творчість О. Туринського, яку, на жаль, абераціями нашого літературознавчого сприйняття було викреслено як “тьмяну” сторінку в житті прозаїка, поета, перекладача, науковця й журналіста. Зрештою, у публіцистиці перших декад XX ст., некрологах чи просто в спогадах про письменника його так і називали: “автор “Поза межами болю”. Але автор тішив себе надією, оптимізмом щодо подібного визнання й своєї подальшої творчості: написав філософсько-алегоричний
“На суді духа” (1921), “Козацька дума” (1923), “Світ і поет” (1927), роман ” Син землі ” (1933). Створив літературно-критичні нариси.
Інколи здається, що літературна слава О. Турянського – то відбиток знедоленої душі, яка не знайшла собі притулку в земному житті й постала біля тліючого вогнища-забуття, щоб спалахнути зі старого цвинтаря волелюбним духом. А може, просто тихою сповіддю сипати зерна на рідний поріг своєї щербатої долі.