Г. Сковорода, “Алфавіт, або Буквар миру”. Твір в афористичній формі розповідає про найважливіший у житті: “Любов виникає з любові. Бути щасливим – пізнати себе”. А теперішнім щастям для кожного автор уважає улюблену роботу, тобто роботу з покликання й щоденне самовдосконалення
Котляревский, “Наталка Полтавка”. У п’єсі щастя тлумачиться як чесна й чисте життя в сім’ї з коханою людиною
Т. Шевченко. У багатьох добутках поет обрисував трагічні картини життя українців, і все-таки є в нього й замальовки щастя. Так в
Глава 35″ картина щасливого життя зображується через метафоричне зображення квітучої землі, на якій люди живуть весело й вільно. Ще яскравіше картина ідеального щастя виникає у вірші “Садок вишневе коло будинку”, сповнений гармонії й спокою щоденного буття, у якому є місце й гармонії материнства, і природі, і звичайному порядку, і ще багатьом дрібничкам, які роблять наше життя щасливої
Марко Вовчок, “Інститутка”. Твір є соціально-побутовою повістю, проте, крім соціальних питань, автор піднімає проблеми щастя й висловлює переконання: умовами щастя є воля, любов і життя в згоді ссовестью.
І.
Леся Українка. Для героїні драматичної поеми “Бояриня” немає щастя без батьківщини, без волі, як немає й самого життя. Героїня “Лісової пісні” навіть волею на якийсь час жертвує заради любові, тому що в ньому вбачає щастя
О. Олесь Проникливий ліризм вірша “Чари ночі” оспівує щастя юності й любов. У віршах “З журбою радість обійняла” і “Астри” відображена щастя життя у світі, як можна відчувати, сподіватися, радуватися кожному дню
У. Самчук. У повісті “Марія” із хронологічною точністю зображене життя героїні, що прагнула на щастя, сподівалася на нього, будувала його, аж поки це щастя не зійшлося на одному рівнянні: щастя = хліб, тому що хліб = життя
О. Довженко. У кіноповісті “Зачарована Десна” розповідається про щастя мати теплу сім’ю, відчувати себе частиною великого й талановитого народу, що з терпінням і гумором долає життєві негаразди. Разом з тем цей твір – заповіт пам’ятати про свої коріння й створювати добро, не втратити “щастя бачити… зірки навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах”.
Д. Павличко Поезії його зображують увесь різноманітний світ, де є місце любові (“Коли ми йшли вдвох з тобою”, “Я стужився, мила, за тобою”) і любові до рідної мови (“Об рідне слово, хто без тебе я?”). І найвідомішим все-таки є вірш “Два кольори”, у якому відбилося подання про щастя – це життя, де “переплелися, як мамине шиття, мої сумні й радісні дороги”. Ще це мати й рідна земля, які плекають на долонях кожного, хто народився на цій землі, аж поки не настане час “піти в мир невідомими шляхами”, несучи в серце “два кольори” – “червоний – це любов, а чорний – це журба”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)