Міф – це оповідь про богів і героїв, які брали участь у створенні світу. Поняття “міфологія” має кілька значень: сукупність оповідей однієї культурно-історичної традиції (скажімо, індоєвропейської, слов’янської, української); особлива форма світосприймання; наукова дисципліна, яка досліджує міфи й міфологічні системи. Для реконструкції міфів використовують дані психології, етнографії, археології, лінгвістики, інших наук.
Міф – спосіб пізнання світу. У міфологічній свідомості макрокосм ( Природа ) й мікрокосм (людина) взаємопов’язані
За християнським віруванням, охороняти людину від її впливів покликані Спаситель, ангели, архангели й святі.
У давнину майже всі народи мали потрібні уявлення про світобудову. Універсальних версій походження космосу було кілька, і всі вони так чи інакше формували світогляд людей, керували їхнім духовним життям і побутом. Згодом вони стали звичними
Багато племен тотемами – першопредками, родоначальниками, захисниками й годувальниками – уважали тварин.
Задовго до появи людини планета була населена птахами й рибами. Тому й у міфах вони постають причетними до світобудови. Із зародженням життя й створенням світу пов’язували також воду. Не дивно, що її культ існував майже в усіх народів.
За давніми уявленнями, ця живлюща волога існувала й тоді, коли ще нічого не було – ні неба, ні землі. Згідно з іншими віруваннями, світ був заснований павуком. Загалом у міфології різних народів перевагу надано нерукотворному вибудовуванню світу: надприродними властивостями наділено вогонь, воду,
Місяць, вітер і сакральні предмети. Здатність бути магічною могла одержати за певних обставин будь-яка річ.
До світогляду українців увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь, які жили на території сучасної України й належали до різних племен та археологічних культур.
Проте для всіх традиційних культур у всьому світі спільною є спрямованість на поєднання трьох світів: минулого, сучасного й майбутнього. Усі культури будуються на шануванні померлих предків, і саме від цієї шани залежать добробут і душевний спокій живих. І не тільки тому, що старші “відгранювали” господарчий досвід чи віддавали сили дітям, коли ті були маленькими. Просто між поколіннями існує містичний зв’язок (незримий і пізнаваний через міфологічні образи). Померлі предки відходять у потойбіччя й там приєднуються до всеблагого і всемогутнього начала. Тому, ідучи дорогою правди й шануючи тих, хто відійшов у вирій, людина отримує захист і підтримку світлих сил.
А вони, як свідчать міфи, завжди перемагають.
403 слова За О. Таланчук
(1 votes, average: 5.00 out of 5)