(бл.1555 – 1628)
МАЛЕРБ, Франсуа (Malherbe, Francois – бл.1555, Кан – 16.10.1628, Париж) – французький поет.
Народився у дворянській сім’ї. Батько працював у місцевому магістраті. У 1576- 1586 pp.
Mалерб був секретарем герцога Ангулемського. По смерті герцога жив то у Провансі, то у Нормандії. У ранніх поезіях відчутний вплив “Плеяди”.
Поетичні твори цього часу попервах не були помічені. Становище змінилося у 1605 p., коли Mалерб був представлений кардиналом дю Перроном королю Генріху IV. Король призначив його камергером і своїм придворним поетом.
За
Генріх IV намагався встановити в країні режим абсолютної монархії. Mалерб повністю підтримував короля. Він оспівав його в знаменитій “Оді Королю Генріху Великому на щасливе й успішне звершення Седанської виправи” (“Ode au Roi Henri Ie Grand…”, 1606): “Наш королю повновладний, безберега міць твоя!” В останньому відомому творі – “Оді на виправу Людовіка ХІІІ для придушення заколоту в Ля-Рошелі” (“Ode au Roi Louis XIII allant chatier la rebellion des Rochellois”, 1628) Mалерб знов оспівує короля, на цей раз
Mалерб значною мірою наслідував П. Ронсара, він був ліричним поетом, писав сонети й пісні. Але, на відміну від Ронсара, улюбленим жанром Mалерба є не сонет чи пісня, а ода, яка стала завдяки поетові першим опрацьованим жанром класицизму. Mалерб визначив коло тем оди (оспівування абсолютизму вимагає вибору великих тем і поет знаходить їх у центральних політичних подіях Франції), коло персонажів (королі та полководці), композицію (порядок розповіді про події), мову.
Крім оди, Mалерб опрацював жанр стансів, який він запровадив у французькій літературі. Першим віршем, що зробив його відомим, були станси “Співчуття панові Дюпер’є з нагоди смерті його дольки”(“Consolation a Duperier”, 1598- 1599). У стансах кожна строфа містить у собі певну закінчену думку.
Творчий доробок Mалерба невеликий за обсягом. Ш. Сент-Бев влучно зауважив, що всі його вірші можна прочитати за півгодини. Mалерб не визнавав праці за натхненням, вважаючи, що справжня поезія виникає внаслідок тривалої роботи і доброго знання правил поетичної творчості.
Багато сил він витрачав на пошуки потрібного слова, того порядку слів, який сприйматиметься як єдино можливий. “Створивши поему на сто рядків чи написавши промову на три аркуші, треба відпочивати десять років”, – казав Mалерб, підкреслюючи, що заняття літературою – це важка праця, яка потребує чималих знань.
Свої уявлення про те, що повинен знати поет, які поетичні правила враховувати, Mалерб виклав у трактаті “Коментарі до Депорта” (“Commentaire sur Desportes”, 1600). У цьому трактаті він піддав гострій критиці поезію Депорта, котрий був послідовником Ронсара й інших поетів “Плеяди”. Тут же міститься перший виклад теорії класицизму.
Mалерб висунув один із провідних принципів класицизму – принцип дохідливості (clarte). Поетичний твір має бути зрозумілим кожній освіченій людині, а не лише вузькому колу близьких поетові людей, у ньому має бути якомога менше особистого і якомога більше загальнозначущого. З цією метою слід уникати образів, які можуть мати не одне, а декілька тлумачень. Необхідно звільнити поетичну мову від латинізмів, що затемнюють зміст твору.
З цих позицій Mалерб критикував Ронсара, його “темний стиль”. Не приймав він і використання Ронсаром просторічних слів, діалектизмів тощо.
Принцип дохідливості покладено в основу багатьох часткових вимог Mалерба щодо поезії. Так, задля дохідливості поет повинен вміти вкласти кожну думку в окремий рядок і не розривати її переносом кінця думки в наступний рядок. Mалерб був проти поетичної гри римами.
Поезія має звертатися до розуму. Вона не розважає, а повчає. Малербівський принцип дохідливості був ранньою формою раціоналізму – підгрунтям художнього методу класицизму.
З ним співвідносяться принцип суворості стилю (sobrieti), низка поетичних правил (заборона перенесення – enjambement, зяяння – hiatus тощо).
Українською мовою окремі вірші Mалерба переклав М. Терещенко.
В. Луков
(1 votes, average: 5.00 out of 5)