Мальчиш-Кибальчиш – герой казки А. Гайдара (А. П. Голікова), що входить у повість “Військова таємниця” (1935). Вперше казка надрукована в квітні 1933 р. в газеті “Піонерська правда” під заголовком “Казка про військову Хлопчиша-Кибальчиша і його твердому слові”. Гайдар задумує епічний оповідь про маленького хлопчика – М.-К., людину з душею справжнього командира, вірного своїм ідеалам і героїчно стійкого у служінні їм.
Він поміщає цю дивну, за словами письменника, казку в контекст повісті про дітей, що відпочивають у піонерському
Її розповідає дівчинка Натка в колі піонерів, час від часу перериваючи своє оповідання: “Правильно, Алька, так я розповідаю?” І Алька щоразу вторить їй: “Так, Натка, так”. Гайдар називає повість “Військова таємниця” і сам зізнається, що власне таємниці ніякої немає. Це казка про жертовний подвиг ВОІ-на-Мальчиша і розповідь про маленького хлопчика, з чистим і мужнім серцем, жертовність долі якого для автора неминуча.
У ній і полягає таємниця, яку
Як мені до болю шкода, що він у молодику книги гине. І я нічого не можу змінити “(Щоденник, 12” Шв. 1932 р.). Художня сила Гайдара полягає в першу чергу в тому, що С. Я. Маршак визначав як “теплоту і вірність тони, які хвилюють читача сильніше всяких художніх образів”.
Загиблого М.-К. “Поховали на зеленому горбі у Синьої Річки. І поставили над могилою великий червоний прапор “. У повісті Альку поховали на високому пагорбі над морем “і поставили над могилою великий червоний прапор”. У казці присутня і антигерой: Маль-чіш-Плохиш – боягуз і зрадник, з вини якого гине М.-К. Твір Гайдара було ангажовано “оборонним” замовленням, вимагали романтизації Червоної армії.
Проте вільно чи мимоволі ця стандартна соціальна схема непомітно зламується і пафос казки піднімається до епічних узагальнень, котрі тлумачать вічну тему боротьби добра зі злом. Ще в роки навчання в реальному училищі Гайдар захоплювався читанням “Калевала” і обрав темою твору “алегорію”.
Алегорично і власні сни Гайдара, які він у рік створення казки записує у своєму щоденнику. У казці є образ тричі проскакавши вершника, що піднімає на битву з ворогом спочатку воїнів, потім людей похилого віку. І нарешті, коли нікого не залишилося, М.-К. збирає на битву малюків. Цей триразово виникає вершник почасти може викликати апокаліптичні асоціації.
Казка завершується гімни М.-К., коли у вічну пам’ять про нього йому салютують проїжджаючі поїзда, пропливають пароплави і пролітають літаки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)