Перед нами добуток відомого російського живописця Костянтина Єгоровича Маковского. У своїй Творчості художник зверталася до всіляких тем. Зустрічаються в нього й портрети, і жанровий живопис, і зображення історичних подій. Але особливо притягальними, на мій погляд, є полотна, що зображують явища природи й події народного життя, самих людей з народу.
Одна з них – “Діти, що біжать від грози”, що сполучить у собі й замальовку картин природи, і зображення зовнішності сільських дітлахів, і відбиття людських почуттів і емоцій. Розглядаючи
На картині ми бачимо сільський пейзаж, що залучає своєю реалістичністю. Буйство лугових трав, ліс, що видніється вдалині, неглибока річечка, що протікає крізь густу рослинність. І тоненький, тендітний місток, перекинений через цю річку. А на містку – сільська дівчинка.
Вона босоніж, у легкому платтячку. Її волосся розтріпав вітер. Ми бачимо, що вона й сама-те не така вуж доросла, але в неї на плечах молодший брат, і вона поспішає вкритися сама й сховати
Видимо, діти ходили в ліс за грибами або ягодами – у руках у дівчинки кошик. Може бути, вони вже направлялися додому, коли в дорозі їх наздогнала гроза. Імовірно, до села ще далеко, а поблизу немає ніякого вкриття, де можна було б сховатися й перечекати злива
А гроза все наближається. Небо затягнуте сірими грозовими хмарами, з яких от-от поллється дощ. І він обіцяє бути сильним: немає жодного просвіту на небі, жодного проміннячка сонця. Холодний вітер гне трави й пронизує наскрізь легку одежинку. Дівчинка з побоюванням дивиться на небо: бути може, вона побачила блискаючі блискавки або почула гуркоти грому. У її очах тривога.
Адже страшно й небезпечно виявитися у відкритому полі в розпал грози. Однак більше вона боїться за свого молодшого брата, за який вона у відповіді. Хлопчик зовсім маленький. Його ще більше лякають спалахи, що наближаються, і застрашливі громові розкати.
Він, бути може, і не знає ще, що таке гроза й чим вона може бути небезпечна. Але йому дуже страшно. Адже навколо стало так темно, а чорні грозові Хмари нависли так низько! Скоріше б добратися до будинку.
Але він почуває: сестричка його врятує. Він міцно обіймає її своїми малюсінькими рученятами й притискається до сестри всім своїм маленьким тільцем
Напруженість сюжету художник підкреслив умілим підбором похмурих, насичених темних фарб, що нагнітають тривожну атмосферу, що передають небезпеку ситуації, у якій виявилися ці двоє дітей. Враження підсилюється тим, що картина немов наповнена рухом стихії й рухом дітей, що прагнуть утекти від грози, випередити її.
Таке враження зробила на мене картина К. Е. Маковского. І мені здається, його творчість по праву займає гідне місце в ряді великих російських майстрів художнього мистецтва
(1 votes, average: 5.00 out of 5)