У Росії кожний письменник воістину й різко індивідуальний. М. Горький Кожний з великих письменників національної літератури займає в ній своє особливе, тільки йому приналежне місце. Головна своєрідність М. Е. Салтыкова-Щедріна в російській літературі полягає в тім, що він був і залишається в ній найбільшим представником соціальної критики й викриття.
Островський називав Щедріна “пророком” і відчував у ньому “страшну поетичну силу”. Салтиков-Щедрін вибрав, як мені здається, самий складний жанр літератури – сатирові. Адже
Письменник володів даром чуйно вловлювати самі гострі конфлікти, що назрівають у Росії, і виставляти їх напоказ перед всім російським суспільством у своїх добутках. Важкий і тернистий був творчий шлях сатирика. З раннього років увійшли в його душу життєві протиріччя, з яких згодом і виросло могутнє дерево щедринской сатири. І я думаю, що пушкінські рядки “сатири сміливий владар”, сказані в “Євгенію Онєгіні” про Фонвізіна, можна сміло переадресувати Салтыкову-Щедрину.
Найбільше
Неминуче падіння царського режиму, процес руйнування не тільки політичних, але й моральних його підвалин наочно зображені в романі “Добродії Головлевы”. Тут ми бачимо історію трьох поколінь дворян Головлевых, а також яскраву картину розкладання й виродження цілого дворянського стану
В образі Иудушки Головлева втілені всі виразки й пороки як сім’ї, так і всього класу власників. Особливо мене вражає мовлення Иудушки-Людиноненависника й блудо-слова. Вся вона складається з подихів, лицемірних звертань до бога, безперервних повторень: “Ан бог-те – от він-він. І там, і отут, і от з нами, покуда ми з тобою говоримо – скрізь він! І всі він бачить, все чує, тільки робить вигляд,
(2 votes, average: 3.00 out of 5)