11 клас
ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ОЛЕКСАНДР БЛОК
Ліричний герой Блока
Блоку – вірте. Це справжній –
Волею божою – поет і людина
Безстрашної щирості.
М. Горький
Вірші справжнього поета є його щоденником, відбитком думок людини в момент створення чергового шедевра. Адже будь-який вірш щирого поета –
Це Шедевр. Його дуже важко написати так, щоб він не відповідав стану творця. У свої вірші поет вкладає всю душу. І бути поетом – особливий дар. Потрібно уміти висловити стан душі і почуття словами, а
Чим більше читаєш книги поета, тим більше починаєш розуміти його як людину. На перший погляд, він не дуже відрізняється від інших: ті ж думки, ті ж бажання. Тільки все це відбивається не так, як в усіх, з особливою специфічністю, можливо, більш приховано й в основному через вірші. Але людина, яка володіє божественним даром, даром, який дає їй спроможність писати вірші, не може інакше.
Таким поетом, наділеним божественним даром, був Олександр Блок.
Дуже важливо те, що Блок розуміє призначення своє як поета. А ціль його – зробити світ краще, чарівніше.
У літературу початку першого десятиліття
Будова поетичної мови в самих туманних, зашифрованих картинах передає “незбагненну принадність” інтимного почуття:
Я скрыл лицо, и проходили годы
Я пребывал в служеньи много лет.
Крізь відточену поетику невловимих символів проривається життєва основа ліричного переживання. Душевний порив ліричного героя, який відкрився несподівано, незаперечно говорить про постійну боротьбу поета з декадентським баченням і образним мисленням, про перші перемоги в цій боротьбі:
Погружался я в море клевера,
Окруженный сказками пчел,
Но ветер, зовущий с севера,
Мое детское сердце нашел.
Справжньої ж виразності поет досягнув, коли цілком відмовився від заздалегідь заданих теоретичних установок, і радість буття вривається в його вірш “Встану я в утро туманное…”:
Настежь ворота тяжелые!
Ветром пахнуло в окно!
Песни такие веселые
Не раздавались давно!
Нас чарує гармонійність віршованої мови, одухотвореність і вишуканість почуттів у ранній ліриці Блока. Ми входимо в новий для нас світ, де герої живуть світлою любов’ю і щирістю. Для свого часу Блок став таким же співцем інтимного почуття, яким для свого був Пушкін. Але в цей духовно стійкий, повний гармонії світ поетичної душі вривається соціально-трагічна тема.
Так, у вірші “Из газет” говориться про смерть жінки, яка лишила сиротами дітей (“Мамочке хорошо. Мама умерла”), У Блока – або напружене відчуття щастя, віра в любов, або провали на дно, у “страшний мир”.
А який прекрасний вірш “Незнакомка”. У драматичній сутичці з вульгарним буржуазним дачним побутом виникає романтично піднесене любовне переживання, яке народжується в душі ліричного героя. Одухотвореність ліричної героїні Блока сприймається як протест проти світу “пьяниц с глазами кроликов”, “испытанных остряков”..
Драматизм ситуації тут не стільки в непримиренності конфлікту, який виник в душі ліричного героя, скільки в контрастній несумісності світу “пьяниц с глазами кроликов” і жіночого образа, який несе в собі “древние поверья” і зачарування “дальних берегов”.
Історично конфлікт може бути розв’язаний, поетичну несумісність перебороти неможливо. І в цій складній духовній сутичці у вірші виникає мотив глухої і заповітної, довіреної герою таємниці. (“Глухие тайны мне поручены, мне чье-то солнце вручено…”).
Вірш “О доблестях, о подвигах, о славе…” можна порівняти із шедеврами російської і світової лірики. Інтимні переживання ліричного героя значно ускладнюються: поет із надзвичайною моральною чистотою показує стан людини, охопленої всеосяжним почуттям любові.
Поетична мить, схоплена у вірші, – це ніби все життя – минуле, і майбутнє – у теперішньому. Тут і спогад про щастя, що промайнуло (“Летели дни, крутясь проклятым роєм…”), і безнадійність майбутнього (“Уж не мечтать о нежности, о славе…”), і гірка швидкоплинність хвилинного настрою (“…мне снится плащ твой синий, в котором ты в сырую ночь ушла…”).
Протиріччя ліричного героя з коханою непереборне, втрата неминуча, але в конфлікті немає трагізму зречення (“…Я слезы лил, но ты не снизошла…”). Вікова культура зображення людського переживання, і яка підноситься до світлої пушкінської лірики, робить ці вірші неперевершеними за морально-естетичною силою.
Почуттям любові і співчуття до ближнього пройнятий вірш “На железной дороге”. Тема страждань особистості, роздавленої “залізною дійсністю”, навіяна поету толстовським “Воскресінням”. Трагедія самотньої, знехтуваної і роздавленої особистості, історія ображеної дівчини набуває узагальненого соціального змісту, перетворюючись у трагедію покоління, народу.
У вірші “На железной дороге”, співчуваючи приниженій і ображеній людині, поет утверджує свою любов до Росії.
Блок створив особливий поетичний образ батьківщини. Це образ красуні жінки, коханої, нареченої. Її образ світлий, вона береже первісну чистоту душі поета:
О, Русь моя! Жена моя! До боли
Нам ясен долгий путь!..
И нет конца.
Вона ніколи не пропаде і не загине, з нею “невозможное возможно”, – вона “ведет на вечный бой”, перед нею лежить довгий шлях вперед, у майбутнє. Ліричний герой почуває себе невіддільним від красоти, тиші. Нехай він тільки подорожній, який загубився на її погибельних, але завжди милих серцю просторах, та з Росією нічого не страшно.
Так, поезія Блока прекрасна. Творчий геній поета, його безсонна тривога, загострена совісність, чесність перед життям забезпечили йому безсмертя. До нас дійшов його звинувачувальний голос:
Испепеляющие годы!
Безумья ль в вас, надежды ль весть?
От дней войны, от дней свободы
Кровавый отсвет в лицах есть.
Притягальна сила віршів Блока перевірена часом. Вони тривожать, засмучують, радують, хвилюють, надихають, змушують відчути могутність гармонії, внесеної у світ великим і благородним поетом.
Страстной правдой горевшее слово
Он от пламени сердца зажег.
И народ не забудет простого,
Благородного имени – Блок.
Вс. Рождественський
(1 votes, average: 5.00 out of 5)