Українці споконвіку вважалися найпрацьовитішим народом. У мальовничих селах чарували мандрівників білі хати із солом’яними стріхами.
Подвір’я були охайними, у садках та біля садиб висаджувалося безліч різноманітних квітів, дерев, що певним чином скрашували життя людей, надавали оселям привабливості. Головним заняттям селянства було хліборобство. Землю треба було обробляти, тому в селах розвивалися ремесла.
Француз Боклан у своїх працях відзначав: “Усі вони (українці) уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, пекти хліб,
Недарма польський етнограф Казимеж Мошинський підкреслював, що слов’яни жили в “дерев’яному віці”. Це стосувалося земель західної України, де ліси були скарбницею деревини. Тому розвиток деревообробних ремесел у цій частині України був найбільш поширеним.
Колісники виготовляли колеса, ложкарі ложки, бондарі робили хлібні діжи, бодні, шаплики, діжки, стельмахи – вози та сани,
Ковалі й слюсарі виготовляли до дерев’яних предметів металеві частини або суто металеві речі. Не тільки в містах, але й у селах шевці шили взуття, кравці – сорочки, плахти, запаски, свити тощо, кушніри займалися вичинкою шкір та пошивом кожухів. А скільки виробів гончарів можна було купити на ярмарку!
Це і миски, і глечики, і горщики, і барильця, і куманці, тикви.
Отже, розвиток ремесел на селі був досить поширеним. Зараз найкращі вироби майстрів прикрашають експозиції етнографічних та історичних музеїв України. Ми маємо можливість оцінити художній смак, талановитість народних умільців минувшини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)