Минають роки, століття, тисячоліття, приходять нові покоління, палахкотять заграви революцій і війн, розвивається наука й удосконалюється техніка, змінюються цінності, щось зникає, а щось з’являється… Однак у цьому мінливому світі є те, що ніколи не зникне і не зміниться. Це Кохання.
Вічне, найсвітліше, найпрекрасніше почуття, яке дано пізнати лише людині, попри всі зміни зігріває її серце. Про нього стільки сказано, стільки написано, кожен по-своєму намагається його висловити й описати, та, мабуть, найбільш витончено це почуття дано
Моя любов горітиме яркіш за всі сонця, На тисячі століттів.
Довершені слова поета примушують на якусь мить замислитися над важливими цінностями життя і пірнути з головою у дивовижний вир закоханої ейфорії:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки…
А як проникливо
І здається, що я володію Віковічним секретом краси Лиш тому, що я розумію Загадкові твої ікси.
Це почуття таке неймовірне, воно дарує крила, підносить до небес, однак треба вміти берегти його, цінувати, захищати від буденності й жорстокості життя:
Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль.
По-жіночому вимогливо й сильно описала почуття кохання Л. Костенко у своїй поезії “Моя любове! Я перед тобою…”:
Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни!
Кожна людина мусить побудувати у своєму серці “храм любові”. А збудувавши, зберегти його. Г. Сковорода сказав: “Спочатку сам ти маєш полюбити, щоб тебе могли полюбити інші…
Любов виникає з любові”.
Рекомендовані твори:
Сосюра Володимир. “Так ніхто не кохав. Через тисячі літ…” Костенко Ліна. “Моя любове! Я перед тобою…” “Розкажу тобі думку таємну…” Симоненко Василь. “Є в коханні і будні, і свята…” Ікс плюс ігрек. Олесь Олександр.
Чари ночі. Франко Іван. Збірка “Зів’яле листя”. Українка Леся. “Все, все покинуть, до тебе полинуть…”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)