КАСІЛОВ Юрій ІвановичНародився 1939 року в місті Білогорську Амурської області. В Біробіджані закінчив педучилище, а пізніше – істфак Полтавського педінституту.
З 1963 року живе у Краснограді. Працював у середній школі №4, у профтехучилищі, а нині в педагогічному коледжі. Юрій Іванович – високоерудована людина, досвідчений педагог.
Великий вплив на формування його світогляду мала поезія Єсеніна, Грані-на та інших поетів.
Писати вірші почав з юнацьких років. На сьогодні його доробок нараховує більше сотні віршів, друкувався в районній
У своїх віршах Юрій Іванович оспівує красу рідного краю, закликає творити добро.
Стыдимся доброты й прячем,
Как рубль в заветный кошелек.
А мне хотелось бы нначе,
Чтоб не копили ее впрок.
В нас слишком много практицизма:
Ты – мне, я, может быть,- тебе.
Глаза – весы полны цинизма,
Не прогадать бы в торге мне.
А доброта – она без веса,
Скорей на пригоршни возьми.
Она как луч средь жути леса,
Она как в ссоре “извини “,
Она – спаситель в нашем мире,
Как в шторм сигнальные огни.
Давайте ж
И будем ДОБРЫМИ ЛЮДЬМИ.
Юрій Іванович тонко відчуває мелодію природи, вбирає від неї натхнення до творчості:
Мне одиночество – отрада
Среди моих полей, лесов,
Ведь столь желанная награда
Мне – звуки птичьих голосов.
Хитросплетенье лесных тропок,
Рассказ ручья й шепот ив
Подскажут мне на книжку строчек.
Я не скучаю в зтом мире-
Наш край й светел, її красив,
Мне просто некогда скучать:
Гляди, и сосны, и рябины
Хотят мне что-то рассказать.
Юрій Іванович у розквіті творчих сил.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)