Вічна тема: пізнім вечором батько в тривозі чекає будинку десь, що затримався сина, і бурмоче собі під ніс, що більших хвилювань, чим хвилювання батьківські… Старий Микион рідних дітей не має. У його ж брата Демеи – двоє синів.
Одного з них, есхина, усиновив Микион. Виховує юнака в рамках розумного дозволу й повної довіри.
Демея часто дорікає його за це. І от саме син Демеи Ктесифон закохується в арфістку Вакхиду, що поки є власністю звідника Санниона. Шляхетний есхин, розумна й енергійний (правда, при нагоді й сам не ладь гульнути й
Більше того, щоб відгородити брата від занадто вже серйозних докорів, частина його гріхів есхин приймає на себе, реально ризикуючи завдати шкоди своєї репутації. І ця братня самовідданість зворушлива Сир, раб Микиона, дуже відданий хазяям: виручає їх і словом і справою. Допомагав він виховувати обох юнаків.
До речі, кмітливий Сир приймає саму активну участь і в “приборкуванні” корисливого звідника Санниона. І знову традиційний сюжетний хід: у свій час есхин збезчестив гарну дівчину Памфілові. У тої вже
Все-таки спільними зусиллями родичів, друзів і відданих слуг істина й мир будуть відновлені.
Але це ще спереду. До речі, і в такій ситуації раби частенько виявляються розумній і человечней деяких панів А вуж находчивей – так вуж завжди! Демея усе більше переконується, що брат його пещенням і добром домагається більшого, ніж він – строгими обмеженнями й причіпками.
Завдяки дружньому сприянню есхина й Сира легковажний Ктесифон весело проводить час із певичкой. Їхні почуття щирі й тому викликають симпатію глядачів.
Але це, зрозуміло, хвилює його батька Демею. Тому в особливо критичні моменти відданий Сир умів випроваживает його подалі від місця любовних побачень сина Щоб перевірити надійність почуттів есхина, його батько розповідає про нареченого-родичі з Милета, що готовий забрати Памфілові разом з дитиною. Тим більше що есхин у свій час легковажно (щоб не сказати – недозволено) тяг зі сватовством: всі вже влагоджено й рідня нареченої повірила, що він не настільки вуж винуватий, як повторювала поголоска. І молода мати повірила теж.
Сплативши двадцять хв звідникові за певичку, Микион вирішує й неї залишити в будинку – веселей буде жити!
А усе що ще гарчить Демею він перестерігає: кожний має право жити так, як звик, якщо, звичайно, це не занадто заважає навколишнім И Демея міняється прямо на очах! Ще недавно – суворий і гордовитий, він стає привітний навіть стосовно рабів. І в пориві почуттів велить слугам знести забір меж двома будинками: нехай двір буде загальний, щоб весілля грати широко, спільно, і тоді нареченій не прийде йти в будинок нареченого, що в її нинішнім положенні було б уже нелегко.
І нарешті, той же Демея пропонує Микиону даровать волю преданнейшему рабові Сиру. А заодно – і його дружині