Розміщено від Tvіr в Понедельник 24 мая
Найважливіший етап у вивченні літературного твору в школі припадає на старші класи, тобто на той період, коли формуються моральні та естетичні ідеали учнів. Ось чому для вчителя дуже важливо правильно визначити методи дослідження твору, особливо коли це стосується значних за обсягом постмодерністських епічних полотен.
Проблема вивчення художніх творів у школі невичерпна, як невичерпне ідейно-художнє багатство самої літератури. Вона вже давно привертала і зараз привертає увагу вчителів, методистів,
Аналіз художнього твору в старших класах, як і вся робота вчителя-словесника, – процес творчий, і багато в чому залежить від особистих якостей учителя, його любові до літератури, від досвіду, загальної культури, педагогічного такту, методичного чуття. Мають рацію Т. Г. Браже і В. Г. Маранцман, стверджуючи, що аналіз літературного твору в школі – “високе і складне мистецтво, що вимагає
Сьогодні, особливо після введення до програми романів У. Еко “Ім’я троянди”, П. Зюскінда “Запахи”, К. Рансмайра “Останній світ”, усе більш гострою стає необхідність дослідження особливостей аналізу епічного твору постмодернізму, вироблення загальних критеріїв у роботі з цим новим, ще не достатньо вивченим літературознавством, але надзвичайно цікавим явищем культури. Треба пам’ятати, що постмодернізм передбачає плюралізм у сприйнятті художнього полотна кожним читачем, більше того – багатовимірність плюралізму. Це означає, що кожен читач постмодерністського роману, повісті, оповідання (ми розглядаємо лише епічний аспект) може не тільки мати своє особисте сприйняття твору, відмінне від думки інших людей (плюралізм), але й співвідносити його з різними історико-літературними пластами, що, на його погляд, більш адекватні подіям, про які йдеться у творі (багатовимірність плюралізму).
Тобто читач у сприйнятті тексту виявляє як безпосередній понятійний зміст на рівні інтриги (горизонталь), так і зв’язок з іншими історико-культурними пластами, з текстами, що. були створені раніше і “сліди” яких він знаходить у творі (вертикаль, історико-літературна ретроспекція).
На ознайомлення з ключовими епізодами одного з трьох (за вибором учителя) постмодерністських романів програмою відводиться 2 години, тому вважаємо, що урок краще побудувати одним модулем, аби не призупинити діалогу (між учителем та учнями, між учнями та твором, між учнями та автором тощо), який з кожним кроком має виходити на якісно новий, цікавіший етап.
У чому ж полягає секрет дослідження епічних творів постмодернізму? Вважаємо, що у використанні багаторівневого підходу до аналізу (текстуальний та інтертекс-туальний), бо саме в усвідомленні багаторівневості полягає сутність розуміння постмодерністського твору.
Графічно це можна показати так:
Епічний твір постмодернізму 1-й рівень Текстуальний аналіз == “з’ясування того, про що йдеться у творі, як і завдяки чому досягається його художня цінність, яким чином реалізує себе і свій осо-бистісний світ митець у власному творінні”2 2-рівень Інтертекстуальний аналіз -= аналіз на рівні виявлення типологічних подібностей (“слідів” інших творів, культурних епох). “Інтертекстуальність – властивість одного художнього твору асоціюватися з іншим твором чи творами” Виявлення коду масової літератури Виявлення коду елітарної літератури Синтез 2-х рівнів аналізу, висновки
Щоб учні могли висловлювати власні естетичні судження про художній твір. Отже, пропонуємо можливі варіанти дослідження пост-модерністського епічного полотна на уроках зарубіжної літератури в 11 класі.
Уроки 1-2 (один модуль)
Тема: “Першим ділом розуму є розпізнавання справжнього та фальшивого” (Альбер Камю). Роман П. Зюскінда “Запахи” як роман постмодернізму.
Мета уроку: познайомити учнів з життям і творчістю сучасного німецького письменника Патріка Зюскінда, допомогти їм усвідомити особливості постмодерністського роману “Запахи”; вчити старшокласників знаходити й аналізувати типологічні подібності між творами різних авторів, часів і країн; спонукати їх до висловлення власної позиції щодо проблем визначної особистості, ролі митця та мистецтва в історії людства; працювати над розвитком комунікативних здібностей учнів, над розвитком їхнього логічного мислення; виховувати інтерес до творів світової літератури.
Епіграф: “Великие люди развивают в себе любовь, и лить мелкая душа лелеет успех ненависти”. Б. Т. Вашингтон
Методи проведення: дослідницький з використанням репродуктивного. Прийоми роботи: слово вчителя, бесіда, рольова гра, робота в групах, літературна Інтернет-вітальня (групова рольова гра), Обладнання: роздавальний матеріал для роботи в групах, літературознавчі словнички, музичний супровід (для роботи в групах) та для рольової гри в Інтернет-вітальні.
Слово вчителя. Характеризуючи основні риси літератури постмодернізму, письменник і філософ Умберто Еко звертає увагу на усвідомлену цитатність, інтертекстуальність, іронію, цікавість (розважальність) і одночасно суперінтелектуалізм – використання жанрових кодів як масової, так і елітарної літератури, а також наукового дослідження, орієнтацію на множинність інтерпретацій тексту.
Інші філософи акцентують увагу на тому, що мистецтво постмодернізму – “синтез повернення до минулого і руху вперед”. Отже, на думку провідних учених, постмодернізм висуває завдання, що полягає в підсумовуванні нагромаджень усіх культурних епох, піддаючи в той же час їхні цінності деканонізації. У цьому заявляє про себе не тільки інстинкт самозбереження культури в технізованому світі, а також потреба протистояти натиску масової культури; нарешті, необхідність відродити всю культурну пам’ять людства, піддаючи минуле переосмисленню.6
2. Бесіда, спрямована на з’ясування рівня сприй няття учнями тексту твору.
Вчителеві слід виявляти особливий педагогічний такт під час аналізу творів періоду модернізму та постмодернізму, оскільки вони надто складні у психологічному аспекті: звернені вглиб “я”-особистості та вимагають вироблення юнацтвом власної “я”-концепції щодо твору.
3. Рольова гра “Знайомство з митцем” (можливий варіант виступу учня в ролі письменника Патріка Зюскінда). Ви, мабуть, ще не знайомі зі мною, а, можливо, дехто з вас уже встиг прочитати мої новели, роман. Так, я саме той Патрік Зюскінд, німецький письменник, роман якого “Парфумер, або запахи” став бестселером, що перекладений ба гатьма мовами народів світу. Я ще не дуже старий, адже мені тільки-но виповнилося 52 роки.
Моя батьківщина – Німеччина. Там, на Штарн-бергському озері, в Амбаху, у родині письменника моє дитинство минало в атмосфері творчості. До нас часто приходили письменники, поети, композитори, художники і вели цікаві й натхненні розмови про мистецтво. Мені завжди цікаво було спостерігати їхні гарячі дискусії. А ще я змалечку надзвичайно полюбив музику.
З 7-ми років почав серйозно її вивчати, любов до неї зберігаю у своєму серці й по сьогодні. Закінчив гімназію, після чого вступив до Мюнхенського університету з палким бажанням вивчати середньовічну й новітню історію. Навчання в університеті вимагало багато зусиль, бо в студентські роки доводилося також заробляти гроші, працюючи у відділі патентів компанії “Сименс”.
Потім із захопленням почав займатися журналістикою. Закінчив я університет з відзнакою, написав дослідницьку роботу “Британські острови між світовими війнами”,
1980 р. побачила світ моя перша п’єса для одного актора (“Контрабас”), що відразу здобула популярність на сценах німецьких театрів. Після прем’єри в Мюнхенському театрі вона стала однією з найпопулярніших у Європі. Цюрихська газета “Оіе У/еІШоспе” відзначала, що “віртуозне володіння мовою, тонкий гумор автора, неприховані симпатії до свого героя вигідно вирізнили цей твір з числа багатьох драматургічних одноденок”.
Ці рядки не можна було читати спокійно, сльози радості наверталися на очі, виникало нестримне бажання писати, писати, писати.
Через п’ять років мені пощастило видати роман “Запахи. Історія одного вбивці”. Було надзвичайно приємно спостерігати, що книга має успіх. Цілих п’ять років вона не випадала зі списку бестселерів.
Секрет популярності “Запахів” навряд чи можна пояснити лише інтригуючим підзаголовком роману. Хоча одна з мюнхенських газет розрекламувала його як “чудовий романтичний детектив”.
4. Розповідь учителя.
1986 р. у Парижі письменник отримав премію Гутенберга за найкращий іноземний роман. А цюрихська преса відзначила: “Про те, що описує Зюскінд, можна не тільки довідатися по запаху, відчути на смак, побачити й почути; це художник, який уміє показати вбоге життя у його великому внутрішньому драматизмі”. Успіх зюскіндівського твору має суттєві відмінності від успіху творів істинно пригодницького жанру, бо інтерес до нього з роками не зменшився, він і досі викликає зацікавлення у читачів.
Нині письменник є членом Пен-клубу, живе в Мюнхені та Парижі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)