Книги – морська глибина. Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить… –
писав Іван Франко. Книги зберігають для людства чарівний світ добра й краси, вони можуть навчити великих тайн, окрилити мрію. Не так уже давно, наприкінці XX століття, вчені прогнозували зникнення книжкової культури взагалі.
Мовляв, навіщо книги з паперу, якщо тепер існує можливість всю Національну бібліотеку записати на один кристал! Так, можливості інформаційних технологій сьогодні сягнули так далеко, як не заглядали навіть
Як добре пахне друкарською фарбою новенька книжка! Які гарні в ній кольорові ілюстрації! Можна погортати її сторінки туди-сюди, торкнутися до майстерно зроблених гравюр, передивитися коментарі.
Книги вже багато тисячоліть супроводжують людську цивілізацію. Нас вражають таємничі зарубки-написи з палеолітичних печер, клинописні знаки на чорному базальті, якими записано перші в світі людські закони, череп’яні дощечки з руїн стародавнього Вавилону, єгипетські ієрогліфи, виведені на папірусах. Найдавніша книга
Так довго книги переписували за високими мурами монастирів, приковували книги ланцюгами до церковних стін, як велику цінність передавали у спадок. Понад дев’ятсот років тому монахи-стінописці зобразили київського князя-воїна Святослава на знак його освіченості – з книгою у руках. Усім відома перша в Україні бібліотека, створена Ярославом Мудрим.
На Євангеліях, привезених із своїм посагом київською князівною Анною Ярославною, присягалися французькі королі в Реймсі. Великим багатством сучасних бібліотек є стародруки – шедеври Іоганна Гутенберга та Івана Федорова. Навіки увійшли до скарбниці культури українського народу “Апостол”, “Острозька Біблія”.
В останній було застосовано шість друкарських шрифтів, двоколонний набір, титульний аркуш.
Та й сьогодні, коли на комп’ютерних дисках у мене вже зібрано стільки книжок, скільки в районній бібліотеці, я все ж іду в бібліотеку, щоб узяти книгу, яка вже побувала в багатьох читачів. Вона зберегла їхні схвальні написи, знаки обурення або запитання. Хтось зронив під впливом емоцій на сторінку сльозу. Хтось забув поміж сторінками китайську закладку із шовковими китицями. Одного разу в бібліотеці я проглядала томик Пушкіна, виданий 1899 року, в рік сторіччя від дня народження поета, і знайшла там засохлу квітку.
Мабуть, якогось червневого ранку цю книжку читала юна гімназистка – і зробила свою закладку, поклавши тоненьку квіточку, яка і збереглася до початку третього тисячоліття серед пожовклих сторінок книги.
А які чудові золоті, срібні, шкіряні оправи стародруків – прекрасні витвори середньовічних митців! Це чарівні вироби голландських, французьких, німецьких ювелірів. У відділі рідкісних книг та рукописів Харківської наукової бібліотеки ім.
Короленка зберігається багато стародруків, малоформатних, малотиражних книжок, які давно вже стали бібліографічною рідкістю, книжки з автографами.
Написи на книгах – це цікавий предмет колекціонування. Віршовані побажання, філософські сентенції, навіть дати з підписами великих людей можуть стати в пригоді тим, хто вивчає їхню творчість. Якийсь особливий смак – гортати сторінки, до яких торкалися Леся Українка, Іван Франко, Гнат Хоткевич, Борис Чичибабін.
Взірцем читацької любові до книги є екслібрис. Буквально це слово означає – “З книг”. Це графічний знак, яким власник помічає свої книги. Екслібрис завжди містить малюнок на тему літературних або наукових уподобань власника. Перші екслібриси з’явилися у Німеччині в другій половині XV ст. їх створювали Альбрехт Дюрер, Ганс Гольбейн-Молодший, Лукас Кранах.
Перший книжковий знак в Україні датований 1601 роком – це екслібрис цехового майстра Стефана Самборського з міста Кам’янець-Подільский. Власними екслібрисами прикрашали свої книги брати Розумовські, граф Безбородко. Видатним майстром екслібрису були українські художники Г. Нарбут, М. Жук, М. Фрадкін, С. Караффа-Корбут та багато інших.
Колись, мабуть, електронні книги будуть розповсюджені, як газети, буде можливість, їдучи потягом, підключитися до найбільшої у світі бібліотеки та гортати сторінки, натискаючи на клавіші, але не можливо буде комусь подарувати цей витвір мистецтва, написати другові кілька зворушливих слів або з гордістю показувати друзям раритет, за яким полював багато років…
(2 votes, average: 4.50 out of 5)