У поемі також яскраво показаний образ жінки-селянки Матрени Тимофіївни Корчагіної. Важка була доля селянина, але ще важче, ще бесправней була доля російської селянки. У сім’ї вона була самою забитою, самою безправною рабою свого чоловіка, своєї свекрухи.
Скільки людських страждань бачимо ми в житті селянки Матрени!
Немає кісточки не ламаної,
Немає жилочки не тягненої,
Говорить вона сома про себе. життя її становила суцільні страждання. Тяжкий
Підневільна праця й несправедливе відношення, глуха байдужість
Навколишніх,
Всі що вона бачила в сім’ї свого чоловіка. А неї кличуть щасливої, але тоді
Яке ж іншим? Але Матрена Тимофіївна зуміла відстояти своє людське
Достоїнство навіть в умовах розгнузданої сваволі й рабства
У центрі поеми Некрасов поставив Савелія – “богатиря святорусского”,
Людини величезних сил, як би створеного для революційної боротьби. Не
Упокорився зі своєю долею Савелій, не погодився терпіти знущання
Управителя Фогеля й разом зі своїм товаришем “скінчив” ненависного
Гнобителя. За це вбивство Савелій провів
Двадцять на поселенні, і однаково не упокорився
За його переконанням мільйони
Селян є богатирями, але їхня богатирська міць іде в
Нескінченне терпіння. Савелій бачить причини зла, але вже не вірить у божу
Допомогу й доброго царя: ” високо бог, далеко цар” У ньому пробудилося
Свідомість, що не смиренністю, а сокирою треба добувати волю. Багато чого випробував
На своєму столітті Савелій: батога Шалашникова й в’язницю, каторгу Фогеля й
Каторгу в Сибірських рудниках, голод і вбогість. Але не зламався н, не став
Рабом. “Таврований, так не раб!” – з гордістю говорить він
Одним із самих яскравих образів був образ Гриши Добросклонова. Гриша
Добросклонов – це народний заступник. Він іде по шляху революційної
Боротьби. Він знає, що його чекає спереду:
Йому доля готовила
Шлях славний, ім’я голосне
Народного заступника
Сухоту й Сибір
Але це його не зупиняє, він вірить у те, що після важкої
Боротьби наступить година звільнення, щасливий час:
У хвилини унинья, про батьківщина – мати!
Я думкою вперед лечу,
Ще призначено тобі багато страждати,
Але ти не загинеш, я знаюся
У своїй пісні “Русь” Гриша виражає віру, що весь народ
Підніметься на боротьбу за своє звільнення:
Рать піднімається
Незлічима,
Сила в ній позначиться
Незламна!
Гриша Добросклонов – це щирий щасливець, тому що він бореться
За звільнення народу, і тільки в тім бачить сенс свого життя. От
Чому наприкінці поеми говориться:
Бути б нашим мандрівником
Під родною кришею,
Якщо б знати могли вони,
Що діялося Сгришею.
Виходить, якщо з’являються такі люди – бунтарі серед селянства,
Те незабаром прийде світле майбутнє, що побудує для себе сам народ
У середині 1870-х років Некрасов занедужав. Збірник “Останні пісні” – це поетичний заповіт, у якому Некрасов як би підбиває підсумок свого життя. Поет розумів, що дні його полічені, що йому не вдасться побачити нове життя, про яку так жагуче
Мріяв
Часом у віршах Некрасова звучать воістину трагічні ноти:
Я настільки ж далеким народу
Умираю, як жити починав
Але життя показало, що Некрасов у цьому випадку помилився. Поет
Ніколи не був далеким народу, а народ ніколи не забував онем.
На початку лютого 1877 року на квартиру поета прийшли три студенти
І від імені учнів ряду навчальних закладів вручили Некрасову адреса, під
Яким стояло 395 підписів. В адресі виражалася глибока повага до
Поетові – громадянинові й преклоніння перед його творчістю. Студенти писали:
“З вуст у вуста, передова дорогі нам імена, не забудемо ми й твоє ім’я
І вручимо його зціленому й народу, що прозрів, щоб знав він і того, чиїх
Багато насінь упало на грунт народного щастя. Знай же, що ти не самотній,
Що виплекає й зростить насіння ці всією своєю душею тебе любляча
Чнівський молодь російська”.
Увечері 27 грудня 1877 року ( 8 січня 1878 року про новому стилю)
Некрасов помер
Над могилою поета виступили з мовленнями багато, що знав поета В. А.
Панаєв, письменники П. В. Засодимский, Ф. М. Достоєвський. Всі вони говорили про
Подвиг поета-громадянина, вся творчість якого було присвячено служінню
Ідеалам добра й щастя народу
(2 votes, average: 2.50 out of 5)