Порфирій Володимирович Головлев, прозваний Иудушкой і Кровопивушкой,- “останній представник вимороченного роду”. Прототипом героя з’явився “злий демон” сім’ї Салтикових – старший брат Михайла Євграфовича, Дмитро, що при виниклому позові про спадщину, за словами письменника, “керувався тільки одною похилістю до кляуз”, у якого була “одна система: робити дрібні капості”.
Иудушка Головлев любив приголубитися до “милого друга маменьке”, іноді, немов зачарований, не зводив з її око. А тим часом, дочекавшись,
Видно не молишся Богу за тата!” До кінця життя И. Г. зовсім здичавів: те пиячив,
Образ И. Г, цього “капосника, брехуна й пустослова”, звичайно порівнюють із такими героями, як Шейлок, Тартюф, Плюшкин, Фома Опискин, Смердяков. За твердженням Бушмина, И. Г. “персоніфікує всякого роду зрадництво, дворушництво, лицемірство, замасковане лиходійство. Це лютий ворог, що прикидається ласкавим іншому”.
Прозоров уважав, що герой Салтикова-Щедрина “лицемір не по злому корисливому розрахунку, а скоріше по самій своїй натурі. З дитинства він слухняно й глибоко засвоїв неписаний життєвий принцип: бути як всі, надходити як прийнято, щоб “відгородити себе від дорікання добрих людей”.
Роман “Добродії Головлеви” мав багато інсценівок: перша, за назвою “Иудушка”, була написана режисером Олександрійського театру Н. И. Куликовим і в 1880-і рр. широко ставилася в провінції. З
(2 votes, average: 2.50 out of 5)