ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (Роман, 1839-1840; опубл. окремим изд. без предисл. – 1840; 2-е изд. із предисл.
– 1841) Максим Максимич – штабс-капітан, одне з головних діючих осіб роману. Він виконує функції оповідача й самостійного персонажа, протипоставленого Печорину. М. М. на відміну від інших героїв, крім Печорина, бере участь відразу в декількох повістях (“Бела”, “Максим Максимич”, “Фаталіст”).
М. М. – теперішній “кавказець” не в приклад Печорину, Грушницкому й іншим офіцерам, лише волею случаючи занесеним на Кавказ. Він служить
У М. М. золоте серце й добра душа; він цінує щиросердечний спокій і уникає пригод; на першому місці коштує для нього борг, але з підпорядкованими він не лагодиться й поводиться по-приятельському.
Командир і начальник беруть гору в ньому на війні й тільки тоді, коли підлеглі, по його розумінню, роблять дурні вчинки.
Ще більше уражає самолюбство М. М. та холодна зустріч, який “нагородив” його Печорин після довгої розлуки.
По поняттях старого штабс-капітана, люди, що прослужили разом, стають чи ледве не рідними. Тим часом Печорин зовсім не хотів скривдити М. М. ; просто йому не про що говорити з людиною, який він ніколи не вважав своїм другом. Завдяки М. М. виявляються й сильні, і слабкі сторони печоринского типу – розрив з патріархально-народною свідомістю, самітність, розгубленість молодого покоління інтелектуалів Але й сам М. М. теж виявляється самотнім і приреченим.
Його мир обмежений і позбавлений складної гармонії, а цілісність характеру “забезпечена” нерозвиненістю почуття особистості.
Зміст зіткнення М. М. і Печорина не в перевазі й перевазі особистого початку над патріархально-народним або патріархально-народного над особистим, а в їхньому драматичному розриві, у бажаності зближення й руху ксогласию.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)