Є в цієї книги й друга назва – ” Історія дерев’яного чоловічка”. І дійсно, її героєм є дерев’яна бешкетна маріонетка, що стала прообразом нашого Буратіно. Ще до появи на світло, будучи звичайним на вид поліном, П. умудрився доставити чимало неприємностей тим, хто намагався мати з ним справа. Він настільки налякав столяра майстра Антонио, що звичайно червоний кінчик його носа став темно-синім, а особа перекосила.
Потім він посварив Антонио з його колегою й іншому Джеппетто. Далі ще гірше.
Джеппетто ще не встиг вирізати з отриманого
Напросто вбив бідолаху, запустивши в нього дерев’яним молотком
Пиноккио влаштований так, що всі його благі наміри кінчаються зовсім протилежним результатом.
Одержавши від хазяїна лялькового театру п’ять золотих, Пиноккио правда, знову згадує про свого батька (він взагалі буває іноді й добрим, і сміливим – наприклад, коли заступається за Арлекіна, який хоче кинути у вогонь хазяїн театру), але відразу попадає в мережі Лисиці й Кота, повіривши їхнім казкам про Чарівне Поле, де п’ять золотих миттєво перетворяться у дві тисячі п’ятсот. Щораз, коли П. проявляє дурість, упертість або самовпевненість, з ним трапляється яка-небудь неприємність. Так життя намагається навчити нестерпного хлопчиська, але він дуже погано піддається навчанню й із працею витягає уроки із що відбувається.
Потрапивши в чергову переробку, П. незмінно згадує про свого бідолаху-батька й про те, які блага обіцяє перебування під його дахом. Але з такою же сталістю Пиноккио забуває про своє каяття й пускається в нові пригоди
Добра фея обіцяла Пиноккио що він стане людиною, якщо заслужить этого. А заслужити можна, лише ставши “гарним хлопчиком”: прилежно вчитися, перестати говорити неправду. Але легко зрозуміти, що до перетворення в людину йому ще дуже далеко. Його ледве було не посадили у в’язницю, тільки-но не присмажили на сковорідці разом з рибою. Саме ж жахливе з ним відбулося, коли він піддався на угоди свого друга Гнота й відправився з ним у Країну Розваг.
Потрапивши туди, Пиноккио перетворився восла.
У Пиноккио безліч недоліків, але серце в нього добре, та й заповзятливості не займати. Потрапивши в черево величезної акули, він знаходить там свого обожненого батька й рятує його з ув’язнення в акулячому череві. Щоб добути для батька склянка молока, вона погоджується навіть крутити воріт у городника. А добрій феї, довідавшись, що вона хвора, без найменшого жалю віддає зекономлені на новий костюм гроші. Звичайно, це вже були вчинки теперішньої людини.
П. перетворився в “розумного, гарного хлопчика з каштановими волоссями й блакитними очами, з веселою, радісною особою”. В італійському місті Коллоди, батьківщині матері письменника Карло Коллоди, коштує пам’ятник Пиноккио – один з деяких на світі пам’ятників літературним героям
(2 votes, average: 4.50 out of 5)