Рюи Блаз служить лакеєм у верховного судді маркіза Саллюстия, що його принижує й мучить. Він із захватом згадує про дні далеких і щасливих: “Нам були радістю й голод і нестаток, коли я мерзнув узимку, мав лише хліб і воду, а даху не мав – зате мав волю! У ті часи ще я людиною був”.
Страждання героя збільшуються його любов’ю до королеви. На очі їй Рюи Блаз звичайно, не показується, відіграючи роль незримого доброго ангела: довідавшись, що королева нудьгує по фіалках, він щодня ходить за дві милі, щоб нарвати для неї квітів
У цій драмі
Рюи Блаз якого тепер усі називають доном Цезаром, одержує посаду кур’єра короля, а потім його роблять міністром,
Але навіть явні недоброзичливці визнають, що герой чесний. Р. Б. нарешті може довести свою любов до Іспанії, він мріє відродити її колишню міць, виявляючи себе здатним державним діячем
Рюи Блаз вирішується зізнатися королеві у своїй любові: “Любити вас видали, з мороку – моя доля, і я вас пальцем би торкнутися не посмітив”. Звичайно, на такі слова важко не відповісти взаємним визнанням
Скориставшись цим, дон Саллюстий заманює королеву в будинок до Р. Б. И тут герой уже на ділі доводить, що на його слово можна покластися, що королева не помилилася, доручивши йому турботу про свою честь. Спочатку він сам зізнається їй у тім, ким є насправді, потім убиває дона Саллюстия й, переконавшись, що королеві більше нічого не загрожує, випиває отруту
Гюго в передмові до п’єси написав, що хотів огорнути “Рюи Блаза” вечірніми сутінками. Дійсно, тут показаний сутінковий мир, у якому тріумфує егоїзм і дрібна себелюбність, мир, у якому немає місця таким гідним, яскравим людям, і тому Рюи Блаз у ньому зайвий
(2 votes, average: 3.00 out of 5)