Іншим виявом барокової емблематичності вже на якісно новому рівні в поезії Джона Донна є географічні образи в любовній ліриці. Цей риторичний хід зовсім не був новиною – на нього неодразово можна натрапити в драмах Шекспіра, де вони були не більше ніж словесною грою – примітно, що й тут все ще зберігається зв’язок із грою слів. Але такого частого і, певне, так своєрідно осмисленого вжитку цей хід набуває лише в поезії метафізиків, і в Джона Донна – зокрема. Наприклад, поет звертається до сонця:
Якщо її очі не засліплять тебе, То поглянь
Можливо, читачі вбачали якусь новизну в цьому вірші, що так імпонувала їм? Спробуємо визначити, в чому саме вона полягала. Хоча вірш має виразно гумористичний характер, та проте маємо пам’ятати, що “бароковий гумор відрізняється складнішим, порівняно з Відродження, характером.
В ньому вже не бринить чиста нота радості й закоханості в життя, а виразніше представлена іронія, сатира. … ще одна риса барокового комізму – невідповідність між зусиллями і результатами дій персонажа”. Невідповідність героєвої серйозної “орації” з її приводомблохою і з байдужістю дівчини
Поет обігрує англійський фразеологізм “отримати блоху від когось” – тобто отримати різку відмову в залицяннях. Вірш моделює нібито дзеркальну ситуацію: ліричний герой, отримавши відкоша від коханої, передає їй у свою чергу блохувідкоша.
Химерний образконсейт будується, ніби навколо стрижня, навколо образу блохи. Якщо для вірша приводом послугував фразеологізм, то тепер від фразеологізму залишається лише блоха, що перетворюється на емблему, яку тлумачить ліричний герой. Як відомо, емблема – це “предмет, зображення, що умовно виражає певну ідею”4. Вже в конкретнооречевленому обігруванні фразеологізму відчутний перехід до емблєматизації – адже, за словами семіотика Олени Григор’євої, “емблема являє собою посилений варіант фразеологізму”.
Наприклад, в англійських збірниках емблем, що набули поширення наприкінці XVІ століття, можна було зустріти ілюстрації, що буквально передавали зміст латинського фразеологізму – “ореп не ловить мух” і т. под.6 Варто звернути увагу, ш. о блоха вже при першому згадуванні у вірші є ілюстрацією абстрактної категорії – вона має показати нікчемність відмови дівчини.
У вірші дуже відчутний риторичний струмінь – адже дівчину автор намагається переконати своїм майстерним красномовством. Вплив ритотрики на поезію – теж характерне для бароко явище. Але мета всієї низки доказів знову цілком належить до карнавальної сфери низу – звабити дівчину.
Примітно, як у вірші переплетені суто бароковий дстепдаіі із образністю міської карнавальної культури. Блоха як емблема зазнає химерного й розлогого метонімічного тлумачення (що є бароковою рисою), але воно не виходить за межі сфери низу – майже всі тлумачення їдко натякають на шлюбне ложе і т. ін. Блосі артор надає таких значень: нікчемність відмови, поєднання у шлюбі, герой і його кохана, шлюбне ложе, вінчальний храм, живі бурштинові стіни (сховок для закоханих).
Якщо в попередніх віршах емблематичність була лише одним із принципів побудови художнього тексту, то у вірші “Хрест” емблематизація набуває винятково важливого значення вже як світоглядна настанова.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)