Народився він у Парижі, його, предки були буржуа. Дід його був купцем, торгував сукном, а батько його одержав юридичне утворення й купив посаду нотаріуса (посада переходила в спадщину). Незабаром він женився на дочці суддівського чиновника.
Франсуа-Мари був другим сином у сім’ї, його старший брат одержав дуже строго релігійне католицьке утворення, що не подобалося його батькові й він віддав молодшого сина в школу батьків єзуїтів, коледж святого Людовика.
В 10 років Франсуа-Мари вчився із задоволенням, його вважали обдарованою людиною.
Незабаром Вольтер покинув коледж і батько вирішив віддати його вивчати судову латинь і зробити з нього юриста. Серед французьких просвітителів він стає помітним і впливовим і в історію світової
Його суспільство любили, але своєю дотепністю він наживає безліч ворогів. Залишене Вальтером літературне спадщини величезно, він був провідним драматургом свого часу. Вольтер починав як поет і драматург, потім як історик, але прославився й залишився в нашій пам’яті він як філософ. В 53 року був вибраний у французьку академію, а трохи раніше Людовик призначив його придворним історіографом
Крім своїх романів, таких як “Простодушний”, ” Кандид “, “Орлеанская діва”, він написав ще й серію політичних брошур, у яких заперечував проти обскурантизму намагаючись захистити безневинні жертви беззаконня й релігійного фанатизму. Їм створюються й такі роботи, як “Досвід вдач”, “Філософський словник”, за ці свої Твори його проклинали церква й вище світло. У повістях Вольтера відбилися історичні події волновавшие всю Європу. Основні проблеми, які займали Вольтера – це співвідношення добра й зла у світі, їхнього впливу на людську долю
Вольтер переконаний, що життя людини являє собою зчеплення дрібних випадків, що часом різко міняють життя, що затоптують у бруд або підносять на недоступні вершини. Вольтер як і інші просвітителі не стільки творив, скільки руйнував, вивертаючи все на виворіт. Він говорив про абсурдності звичних істин, звичаїв, що життя рухливе, не передбачувана, їй далекі стабільність, визначеність, спокій.
Добро й зло в житті протиборствує. Кожна сила тягне у свою сторону. Їхня гармонія мнима, рівновага не стійко. Вольтер судить людське буття, виходячи не із церковних правил, а з погляду розуму й здорового глузду, нічого не приймаючи на віру й піддаючи всі критичному аналізу
Вольтер написав філософську східну притчу. Головному героєві або притчі, на перших парах довірлив і простодушному доводитися випробувати чимало несподіванок і потрясінь. Він пізнає зраду дружини, мінливість володарів, поспішність судових вироків, заздрість придворних, вага рабства й багато чого іншого, хоча Задико незмінно намагається вірити, що не так вуж важко бути щасливим, але його погляд на життя робиться всі пессимистичней.
Його розбудовує, навіть не достаток зла в житті, а те, що це зло непередбачене, зненацька.
ЩоЗустрілася Задику Иезрад затверджує “Випадковості в житті не існують, усе в цьому житті випробування або покарання, або нагорода, або предизвестие”. Повість “Задика й доля” закінчується благополучно, як і покладено в східних казках. Вольтер не дивлячись на свій похилий вік, незадовго до смерті виступив на засіданні французької академії, і запропонував ученим колегам створити словник французької мови й на себе взяв I тім “А”. В 1778р. навесні Вольтер умер, але в нашій пам’яті він залишиться як великий письменник і філософ
(1 votes, average: 5.00 out of 5)