Григорій Савич Сковорода, видатний український поет, просвітитель, філософ, був міцно зв’язаний з життям народу і мріяв про щасливу долю для нього.
Людина народжена для щастя, вона повинна бути щасливою – розмірковує Сковорода в “Розмові п’яти подорожніх”. Ми не можемо знайти щастя, поки не знаємо, в чому воно полягає.
Проблема щастя посідає центральне місце у творчості поета-філософа різних періодів. Темі щастя присвячено значну частину збірки “Басни Харьковскія” і цикл притч, написаних у першій половині 70-х років,
Філософ-гуманіст був твердо переконаний у тому, що справжнє щастя людини полягає не в багатстві або насолоді, не в марній славі і владі, а в розумному задоволенні матеріальних і духовних потреб, у душевному спокої, в корисній праці, яка вдовольняє потреби людини і суспільства.
У “Дружній розмові про душевний світ” автор доходить висновку, що щастя людини-в ній самій, у тому, щоб упізнати свій власний внутрішній світ, здружитися з собою, бути добрим до всіх, любити людей.
Роздуми про
Досягти загального щастя, підкреслює філософ, можна тільки завдяки працьовитості. Кожна людина повинна працювати, але працювати відповідно до своїх природних здібностей.
Примусьте людину робити те, до чого несхильна її природа, – і ця людина буде нещаслива. Багато хто з людей, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло або модне, або прибуткове, але цим вони тільки ошукують себе. Бо душу звеселяє лише споріднена праця. Коли від людини відібрати її – тоді їй смертельна мука. Ця мука позбавляє людину здоров’я, забирає бадьорість.
Людина не знаходить собі місця, втрачає спокій. Для неї там лише добро, де її нема і коли її нема. Така людина жити не може і вмерти не хоче.
Щаслива людина, доводить письменник, яка здатна любити і яку люблять. Бо людина без любові – мертва. Щастя, за Сковородою, і в любові до природи, бо пізнаючи природу і себе в ній, людина зазнає радості від сприйняття прекрасного.
Не може бути щастя без любові до рідної землі, до рідного краю. Воно тут, а не за морями.
Минуло понад два століття, як мудрий письменник Г. С. Сковорода ходив по нашій землі, але його твори не втратили актуальності і в наш час, вони навчають нас справедливості, добра, людяності, працьовитості.