Найбільше докладно в цей час вивчені такі питання в цій темі, як особливості розвитку горьковских традицій у творчості Н. Островського1; своєрідність освоєння гоголівської стилістики, гоголівської метафоричности в романі “Як загартовувалася сталь”; цікаве рішення питання пушкінської стилістичної традиції в Н. Островського запропоноване Л. И. Тимофєєвим у його роботі “Метод і індивідуальний стиль (Н. Островський)”.
Що ж стосується ракурсу теми, вибраного А. Приймой у його статті “Подолання. Феномен Корчагіна й проблеми еволюції
Але для історії літератури важливі в цьому випадку не тільки предметні
Безперечно, герой “Сліпого музиканта” і Павло Корчагін в, “Як загартовувалася сталь” проживають різне життя: матеріально забезпечену, що оберігає від всіх зовнішніх тривог у добутку В. Короленко й, навпаки, що зажадав для історії буквально всіх сил героя (“запекла бура класової боротьби спалила все, що може носити тіло”) у романі Н. Островського
Та й характер письменницьких спостережень багато в чому відрізняється між собою. Значна частина оповідання у В. Короленко зосереджена на буквально лікарській пильності автора до фізичного стану героя: письменник зосереджено стежив за тим у житті героя, як природа перебудовувала його систему органів почуттів, забезпечуючи йому повнокровний зв’язок з навколишнім світом. Все происшедшее з героєм цікавило В. Короленко як одна із загадок природи: “Сама причина нещастя схована десь у глибині таємничих і складних процесів життя”1. “Основний психологічний мотив етюду,- говорив про “Сліпого музиканта” В. Короленко,- становить інстинктивний, органічний потяг до світла.
Звідси щиросердечна криза мого героя і його дозвіл”.
У Н. Островського немає цього плану оповідання. Автор “Як загартовувалася сталь” вивчав “механізм” головним чином соціальних реакцій героя, його суспільних зв’язків смиром.
И, проте в повісті В. Короленко герой робить крок, нехай перший крок, але по ті саме шляхи, що згодом приведе героя Н. Островського до нечуваної людської перемоги. До сліпого музиканта, так само як і до Павла Корчагіну, прийшло духовне прозріння, і лише після того, як, переживши нелегкі випробування, Петро зміг хоча б почасти, але поріднитися все-таки з долею свого знедоленого народу. Він не має сил був ще вступити на шлях боротьби за пригноблений народ, як це зробив Павло Корчагін, але зумів перейнятися жалем до тяжкого становища простих людей, і тільки це обдарило його музику теперішньою творчою силою. У цьому й складалося його прозріння: “Так, він прозрів…
На місці сліпого й невтомного егоїстичного страждання він носить у душі відчуття життя, воно почуває й людське горе, і людську радість, він прозрів і зуміє нагадати щасливим про нещасні…”.
Служіння людям виявилося самою значною моральною силою в житті героя. Психологічні спостереження В. Короленко були як би однієї, з перших розвідок у російській літературі в тім “бою”, що після революції, що свершились, поведе за свого героя Островськ-художник
Ретельний психологічний аналіз дозволив В. Короленко показати силу й поезію всіляких переживань особистості: почуття природи, синовняя прихильність до матері, любов до жінки, батьківство. Але письменник дійшов висновку про те, що таємниця найбільшої могутності людських сил укладена псу ж у спорідненні особистості з народом, із загальнолюдськими ідеалами. Але це було в “Сліпому музиканті” лише зерном, що намітилося, концепції, що одержить згодом свої розгорнуті обриси в романі Н. Островського. Якщо герой В. Короленко зумів тільки доторкнутися до цього джерела людських сил і був здатний лише на те, щоб “нагадати щасливим про нещасний”, то герой Н. Островського на цьому шляху зуміє перед особою всього людства осягти вище людське щастя в завойованому їм щастя свого народу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)