ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК

“ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК” – серійне видання Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.

Виходило з 1895 р., після заснування Етнографічної комісії НТШ (1898) видавалося під її егідою. Призначене для публікації фольклорних та етнографічних матеріалів з усієї етнічної території України і місць поселення українців поза її межами. Але з об’єктивних причин цю засаду не завжди можна було реалізувати, тому в “Етнографічному збірнику” переважають публікації з західноукраїнських земель.

У 1895-1914рр. регулярно виходили один, в окремі роки два (1912 р. – навіть три) томи. Під час Першої світової війни і після неї видавався з перебоями: передостанній спарений 37 – 38 том вийшов 1916 р., а останній 39 – 40 том – 1928 р. 20 том, який мав охопити 4 томи “Коломийок” В. Гнатюка, не вийшов і був втрачений. Усього вийшло 36 книжок. Крім 1, 2 і 3 томів, які подають збірки різножанрового фольклорного і етнографічного матеріалу з різних місцевостей, частина томів представляє корпуси народознавчих матеріалів окремих збирачів з певних місць і регіонів: “Етнографічні матеріали з Угорської Русі” В. Гнатюка (т. 3 4, 9, 25, 29, 30), “Галицько-руські і народні пісні з мелодіями” зібрав у селі Ходовичах І. Колесса (т.

11), репертуар народного оповідача Р. Чмихала з с. Денисівка на Полтавщині, записаний В. Лесевичем (т. 14). Більшість же томів містить систематичні жанрові і тематичні збірки: “Галицько-руські анекдоти” (зібрав В. Гнатюк – т. 16), “Галицько-руські казки” і “Галицько-руські новелі” (зібрав О. Роздольський – т. 7, 8), “Галицько-руські народні легенди” (зібрав В. Гнатюк – т. 12, 13), “Знадоби до галицько-руської демонології”, “Знадоби до української демонології” (зібрав В. Гнатюк – т. 15, 33, 34), “Галицько-руські народні приповідки” (зібрав, упорядкував і пояснив І. Франко – т. 10, 16, 23, 24, 27, 28), “Коломийки” (зібрав В. Гнатюк – т. 17, 18, 19), “Галицько-руські народні мелодії” (зібрав на фонограф О. Роздольський, списав і зредагував С. Людкевич – т. 21, 22), “Народні оповідання про опришків” (зібрав В. Гнатюк – т. 26), “Похоронні голосіння”, “Похоронні звичаї та обряди” (зібрали І. Свєнціцький і В. Гнатюк – т. 31 – 32), “Колядки і щедрівки” (зібрав В. Гнатюк – т. 35 – 36), “Українські народні байки (звіриний епос)” (зібрав В. Гнатюк – т. 37 -38), “Народні пісні з Галицької Лемківщини” (зібрав Ф. Колесса – т. 39 – 40).

Матеріали для жанрово-тематичних томів “Етнографічного збірника” збиралися за спеціальними програмами, інструкціями й питальниками (квестіонарами), які розроблялися і розсилалися Етнографічною комісією збирачам і кореспондентам на місцях. Матеріали фіксувалися, впорядковувалися і публікувалися за науковими засадами текстології і систематизації. Подача тексту включала відповідні елементи документації його фіксації, коментарі та вказівки на варіанти й паралелі.

Наголос ставився на максимальному автентизмі запису і публікації фольклорних текстів. У деяких томах тексти подано фонетичною транскрипцією. Томи супроводилися вступними статтями, в яких подавалися відомості про джерела публікованих матеріалів, їх історію, списки збирачів і населених пунктів, з яких походять записи. Нерідко такі, вступи мали характер обширних наукових розробок і розвідок. У ряді томів додаються покажчики мотивів, словнички й німецькомовний анотований зміст опублікованих текстів.

Найбільше праці в підготовку й редагування збірників вклали В. Гнатюк (21 книга), І. Франко (9 книг). Редакторами і співредакторами окремих томів були М. Грушевський (т. 1, 2), Ф. Колесса (т. 11.

39 – 40), С. Людкевич (т. 21, 22), І. Свєнціцький (т. 31 – 32). “Етнографічний збірник” привернув до себе увагу широкої наукової громадськості, здобув позитивну оцінку відомих українських та іноземних учених.

Він і на сьогодні залишається одним із фундаментальних і найбільш авторитетних джерел української фольклористики.

Р. Кирчів


ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК