Доля Елізи Дулітл – новоявленої Галатеї
Доля Елізи Дулітл – це шлях від біди до біди. Бо вона бідна (зверніть увагу на корінь слова), походить з незаможної родини і в недобрий час запропонувала купити квіти джентльменові Пікерінгові. До того ж вона байстря, бо її талановитий батечко не повінчаний з її матусею, як і з наступними шістьма мачухами.
Про її дитинство не знаємо нічого, а про підлітковий вік знаємо небагато. Але ж що знаємо: її викинули з хати, щойно вона змогла самостійно заробляти. Неважко було дівчині збитися зі шляху,
Але в неї є віра в те, що вона “чесна дівчина”, що треба мріяти про місце у квіткарні, що “які у всіх почуття, такі й у мене” (тобто у неї).
Якось на вулиці вона почула про можливість навчитися говорити так, щоб бути гідною найвищого звання на планеті – “продавщиця квіткарні”.
У своєму найпишнішому вбранні на таксі в’їжджає вона у нову халепу, яку підготувало їй життя-гуморист.
Її зустрічають не з квітами (пробачте мені цей каламбур), господар жене її, домогосподарка пропонує забиратися, двоє джентльменів поводять себе,
Зрештою, здається, все владналося: її вчитимуть і навіть щось плататимуть, її вперше в житті вимили і замінили лахміття на просте, але красиве плаття… Так починається найбільше нещастя у її житті: вона була людиною, нехай з дна суспільства, тепер вона лабораторне звірятко, яке навчають задля експерименту, зовсім не думаючи про те, що з нею буде потім. Бо людина у суспільстві – це не тільки особа, а ще й її предки, рідні, оточення. Людину, якщо вона того хоче, можна навчити правильної вимови і манер, але чуже коло не сприйме її, а своє відцурається. Отже, не навчальне перевантаження, а майбутнє людини, яка втратила своє місце, непокоїть дівчину.
День її перемоги – найтяжчий день у її житті: “Як низько я впала”, – скаже вона.
Так. Вона була “чесна дівчина” і продавала квіти, а тепер їй доводиться продавати себе, тобто йти заміж за розрахунком, бо іншого виходу вона не має: їй вже не місце серед тих людей, для яких вона була до експерименту своєю.
Чи звернули ви увагу, що складність її майбутнього розуміє місіс Пірс, а високочолим джентльменам, що грають з людиною, як з камінцем, підібраним на прогулянці, це не спадає на думку? З пояснень автора нам відомо, що вона стане дружиною Фреді Ейнсфорд Хілла, збіднілого аристократа. Він теж “випав” зі свого середовища, вони допоможуть одне одному вижити.
Та чи було там кохання?
Пігмаліон одружився зі своєю Галатеєю. Хіггінс – ні, бо він мав справу не з нерозумним мармуром, а з живою людиною. Ця людина знала: “Які у всіх почуття, такі й у мене”.
Всі люди мають самоповагу, і ніхто не прощає розтоптаного життя, хоча б його топтали і близькі люди.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)