Ці слова сказав головний герой повісті Івана Франка “Захар Беркут”. Він давно переконався, що людина сама, без громади, слабка і безпорадна. Нічого людина сама не вдіє.
Тому ці слова звучать заповітом нащадком.
В образі Захара втілені мудрість, мрії і прагнення цілого народу. Думаю, цією повістю І. Франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований.
Повість стала популярною одразу, як тільки вийшла
Пророчі слова Франка і Захара діють навіть сьогодні. Бо за новий суспільний лад треба боротися дружно, згуртовано, самовіддано, як тухольська громада боролася з монголами. Автор проголошує у творі ідею згуртованості: тухольці захищають не лише свої інтереси, а й думають про життя сусідів, їм на допомогу приходять воїни з інших громад, щоб разом боротися проти загарбників.
Дружба має велике значення.
Ця повість учить любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість.