“Першим же пам’ятником, що дійшли до нашого часу, письмового права є “Коротка Російська Правда” (20 – 70-е рр. XI в.). Вона є кодексом норм прецедентного права. Всі ці норми, видимо, регламентують відносини в межах князівського (пізніше також і боярського) господарства, винесеного за межі офіційної столиці держави. Можливо, це визначило й назву самого пам’ятника: “Правда роськая” (тобто дружинна: непрямим підтвердженням такого здогаду може служити те, що в ряді списків Російську Правду продовжує Закон Судний людем).
Саме
Автор “Повести” виступає прихильником твердження письмового “закону” (феодального права)”.
Поява письмового права швидше за все було викликано тим, що саме в князівському оточенні почали формуватися нові, нетрадиційні соціальні відносини, що не підпадали під звичайні норми. Основою “офіційного”, “незвичайного” законодавства могли виступати як перероблені традиційні норми права, так і принципово нові норми, запозичені швидше за все з найбільш авторитетного для князя і його оточення джерела – “Священного Писання”. Про те, що саме біблійні норми лягли в основу письмового законодавства, можна судити хоча б по очевидних паралелях статей “Російської Правди” і старозавітних текстів:
“А иже межу переореть любо перетес, то за образу 12 гривні”. | “Не порушуй межі ближнього твого, котру поклали предки в долі твоєму, що достались тобі в землі, що Господь Бог твій дає тобі у володіння”. |
“Аще оубьють татя на своєму дворі, любо оу кліті, або оу хліва, те тої оубит; аще чи до світла тримати, то вести його на княж двір; а оже чи оубьють, а люди боудоуть бачили зв’язані, те платити в немь”. | “Якщо хто застане злодія підкопувальні й ударить його, так що він умре, то кров не вменится йому; але якщо зійшло над ним сонце, те вменится йому кров”25. |
Як бачимо, норми “Священного Писання” перетерпіли на давньоруському грунті певні зміни, що цілком природно. На жаль, дотепер не вивчені ні самі ці паралелі, ні ті трансформації, які відбулися з біблійними правилами, можливо, за допомогою грецьких законів – в “Російській Правді” (точніше, в “Російських Правдах”)”.
Цит. по: Данилевський И. Н. Древня Русь Очами сучасників і нащадків (9 – 12 Вв. ): Курс лекцій. М., 1998. с.154 – 155.