У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і наказание” розкривається ряд загальнолюдських проблем: может чи людина в ім’я високої ідеї зробити преступление, як після цього жити й звідки чекати покарання? Головний герой роману, студент Родіон Раскольников (саме прізвище символізує розрив, роздвоєння), поставлений перед дилемою. Він бачить дрібне, частка зло в особі баби-процентщици й убиває її, але, залишившись один на один зі своїм злочином, Родіон розуміє, що зробив щось, противне життя, не зменшив зло на землі, а згрішив.
Для повноти рішення
Яке емоційне відносіння Раскольникова до свого двійника? Відраза. Свидригайлов не боїться каяттів совісти Це злочинець і за законом (шулер, боржник), це злочинець і в духовному плані (грішник).
Про що свідчить негативное відношення Раскольникова до людини, що розділяє його переконання, по суті справи є його відражением? Про внутрішню боротьбу в душі головного героя, боротьбі
Сам Свидригайлов задушив у собі людини, звільнив себе від “питань людини й громадянина”, перед которими зупинився Розкольників З вини Свидригайлова гине дівчинка, умирає Марфа Петрівна. Єдинийное, у чому бачить сенс життя цей герой – хтивість.
І тим страшнее, тим убийственнее для Свидригайлова оказалось теперішнє чисте людське почуття – любов до Дунечке. Він жахається, розуміє, що не має права на цю чисту любов, що сам уже й не людина, не може відродитися, піднятися: його добро вже не сприймається миром Йому залишається накласти на себе руки. Тому Достоевский показує, що суд над Раскольниковим, його покарання – це покарання людині
(1 votes, average: 5.00 out of 5)