ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК
Чоловічий танець
У танку чоловіки, охоплюючи одне одного за плечі, утворюють коло, яке символізує поєднання людського та божественного світів. Тому, щоб узяти участь у священнодійстві, потрібний особливий стан сконцентрованості на собі і товаришах:
Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
Як тяжко рветься на цій землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Як тяжко почати і зупинити
Цей танець.
Для того, щоб відчути себе частиною чоловічої спільноти,
Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
Як тяжко рветься на цій землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Як тяжко почати і зупинити
Цей танець.
У своєму вірші В. Герасим’юк підкреслює сприйняття людини себе в колі аркану як частини всього Всесвіту: неба і землі, Бога і людини, звіриного і духовного начал у людській душі:
Хоч раз
Ти стань у це найтісніше коло,
Обхопивши руками плечі двох побратимів,
Мертво стиснувши долоні інших,
І
Ти протанцюєш під безоднею неба
Із криком по – звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
Хоч раз змішай із ближніми піт і кров.
У колі танцюючих також й Ісус Христос. Христа у вірші “Чоловічий танець” названо Сином Людським. Йому, щоб не втратити контакту з земнім життям, також необхідно танцювати аркан з чоловіками, змішати з ними кров і піт, що стало можливим тільки після розп’яття.
Сину Людський,
Ти стаєш у чоловіче коло,
Ти готовий до цього древнього танцю
Тільки тепер.
З хрестом за плечима.
З двома розбійниками.
Тільки раз.
Концентрація духовної енергії чоловіків під час танцю настільки велика, що, як підкреслює автор, навіть Бог може осягнути аркан, лише проживши людське життя.
Таким чином, у вірші “Чоловічий танець” В. Герасим’юк наголошує на виключній значущості прадавніх народних українських традицій у людському житті. Ця поезія є авторським образніше тлумаченням народної обрядовості як засобу збереження і передачі засад духовності, загальнолюдських цінностей, морально-етичних норм.