Про роль і значення другорядних героїв зазначеної трагедії для повноцінного сприйняття основного її героя та художнього твору в цілому Традиційно у процесі пообразного аналізу основна увага приділяється головним персонажам, оскільки, за законами літератури, у долях головних героїв художньо віддзеркалюється авторська думка, відтворюється основний конфлікт твору. Проте будь-який літературний герой, другорядний чи позасценічний, у літературному творі є дійовою особою і носієм певного типу історичної свідомості.
У літературі останніх
Цікавими для дослідника стають додаткові сюжети, долі
Спробуємо розглянути трагедію крізь стосунки, ставлення до Гамлета другорядних героїв.
Простір трагедії – це багатовекторна структура, майже кожен вектор якої унаочнює існуюче протистояння головного героя і певних персонажів п’єси. Всі героїу “Гамлеті” постають безпосередніми учасниками драматургічного дійства і можуть бути об’єднані в своєрідні пари за ознаками як схожості, так і антагоністичності. Проте єднання чи протистояння героїв трагедії є рухливим, ситуативним і відбувається за ознаками родинних зв’язків тадолі, спільних інтересів або позицій.
Умовно перший вектор на полі драматичного конфлікту представлятимуть Клавдій і Гертруда. Мати й дядько головного героя трагедії – правителі, які узурпують владу хоча, за традиційною інтерпретацією, Гертруда найчастіше сприймається як мимовільна жертва, І Гертруда, і Клавдій можуть виступати як антиподи.
Другий – Полоній і Озрік. Канцлер Данського королівства, який перебуває на верхівці феодального суспільства, і дрібно-поміснийдворянин, погана копія талановитого інтригана, єднаються в готовності виконати будь-який наказ влади, не забуваючи про свою користь.
Третій – Офелія й Лаерт – дочка й син Полонія, чия доля безпосередньо пов’язана із вчинками Гамлета. За традиційною версією, Офелія й Лаерт – жертви, маріонетки або мимовільні прислужники влади.
Четвертий – Гораціо.. Розенкранц Гільденстерн – товариші Гамлета по навчанню у Віттенберзькому університеті. У переліку дійових осіб Гораціо зазначений як друг принца. Він завжди поруч із ним, окрім тих моментів, коли з’являються Розенкранц і Гільденстерн. Цих героїв принцтакож вважає своїми друзями, проте, на думку глядачів (читачів), вони приймають бік влади й стають виконавцями її наказів.
Майже повна відсутність персо-ніфікаційних ознак дає можливість сприймати їх як одного героя.
П’ятий – принц Фортінбрас. Гамлет не зустрінеться з ним на сцені, однак відчуття того, що Фортінбрас є своєрідним двійником головного героя, не зникає. Деякі події життя норвезького принца збігаються з історією принца Гамлета (як, до речі, і з історією Лаерта), проте життєві пріоритети кожен визначає по-своєму.
У реальному просторі трагедії Фортінбрас може бути парою своєму батькові, вбитому королем Гамлетом, самому Гзмлету і Лаертові.
Поза системою реально діючих героїв залишається персонаж, який інспірує зав’язку головної сюжетної лінії. Це Привид, Тінь батька Гамлета. Сфера реалізації цього персонажа обмежується спілкуванням з Гамлетом, Привид підштовхує принца Гамлета до активних дій. Події, що відбулися до початку вистави, переводяться у площину морального вибору і спонукають героя до визначення пріоритетів буття, до пошуків та утвердження, навіть ціною життя, нової системи цінностей
Проте дослідниками розглядається й інший варіант можливої схематизації образної системи трагедії: Гамлет – два королі (Гамлет, Клавдій); Гамлет – дві жінки (Гертруда, Офелія); Гамлет – молоді васали, яких принц вважає друзями (Гораціо, Розенкранц-Гільденстерн); Гамлет – сини-месники (Фортінбрас, Лаерт).
За будь-яким варіантом розгляду трагедії роль другорядних персонажів у розумінні подій, думок та вчинків головного героя є значущою, а розкриття багатошаровості художньої площини твору було б неможливим без врахування своєрідних схрещень думок і позицій головного і другорядних героїв. “Між персонажами, – читаємоуліте-ратурному коментарі О. А. Анікста, – проглядаються нитки зв’язку. Нічого в трагедії не ізольовано, все взаємопов’язано, людські долі схрещуються, і Гамлет не тільки те, що він є сам по собі, але й який він у своїх стосунках з іншими”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)