10 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
II варіант
Кожна дитина має потягдо добра, до правди і справедливості. Але не все так складається у житті, як хотілося б. Дехто зберігає чистоту своєї душі до кінця життя, не забруднює її дріб’язковістю, підлістю і злом, а дехто віддає свою душу на поталу, зрікається добрих поривань, які вважає наївними, дитячими, починає жити за законами “дорослого” суспільства. Хтось не тільки зберігає собор, тобто велич своєї душі, але й добудовує його, а хтось робить все, щоб зруйнувати те хороше і світле, що
Хрестоматійним став опис собора, зроблений майстром українського слова Олесем Гончаром. І недарма роман “Собор” був під забороною: тут у кількох абзацах постає велична і водночас страшна за своєю суттю картина. Істрична споруда всією своєю міццю опирається часові, але той залишається безжальним. Скільки ж душ наших сучасників схожі на той собор! Подивимось на людей навколо і побачимо безліч прикладів цьому. Занепадає родина, руйнуються моральні засади цілої нації.
Здається, ми зайшли в повну безвихідь. Коли ж нарешті на повний голос забринять золоті дзвони оновленого собору?
Маючи перед очима
Чули заповідь господню:
Всім любитися,
А не рить другим безодню
Та злобитися!
На мій погляд, зберегти собор душі допоможе також освіта: знання літератури, історії, культури, релігійної моралі, народної мудрості, втіленої в численних пам’ятках фольклору.
Отже, ми, ще підлітки, можемо вже активно протидіяти всьому поганому, що закрадається у душу, через навчання. Навчатися – це значить вбирати знання попередників як матеріальні, так і духовні. І від нас вже зараз залежить, чи ми зруйнуємо свій собор чи добудуємо, щоб він став ще вищим, просторнішим і світлішим.