Твір по роману І. С. Тургенєва “Батьки і діти”. Роман І. С. Тургенєва “Батьки і діти” відобразив суспільну атмосферу, що склалася напередодні селянської реформи 1861 року, коли в Росії з’явилася різночинська інтелігенція. Це були люди, що вийшли з небагатих шарів суспільства: лікарі, священики, дрібні чиновники.
Це покоління “дітей” було налаштовано надзвичайно критично до досвіду й соціальної діяльності дворян-лібералів 40-х років, яких умовно можна віднести до табору “батьків”. В 50-х роках дворяни-ліберали зблизилися
Головний герой роману представляє покоління революційно-демократичної інтелігенції. Тургенєв не випадково зробив його лікарем. Захоплення природничими науками було характерною рисою культурного життя Росії 60-х років. Прогресивна молодь вважала природничі науки фундаментом усіх знань. З позицій матеріалізму вона критикувала погляди
Він пишається тим, що “його дід землю орав”. Знання він придбав завдяки власної праці. Його ціль – принести якнайбільше користі людям.
Прагнучи знайти істину в житті, він нещадно заперечує старі авторитети, стару ідеологію, стару мораль. У романі ми не бачимо конкретної суспільної діяльності Базарова, але письменник дає зрозуміти, що вона зв’язана не тільки з його заняттями природничими науками. Сам Тургенєв не міг прийняти багато чого з поглядів революціонера Базарова, але як письменник-реаліст він, всупереч своїм політичним переконанням, робить його привабливою фігурою.
Нас цікавлять сміливість і незалежність поглядів Базарова, його розум і величезна внутрішня сила. Він перемагає в суперечках з аристократом Павлом Кірсановим, завойовує повагу селян. І все ж таки політична позиція Тургенєва позначилася в характеристиці Базарова. Письменник змушує свого героя різко висловлюватися проти значимості поезії Пушкіна, заперечувати живопис, музику, сім’ю й навіть кохання. Крім того, він зробив Базарова трагічно самотнім. Його університетський товариш Аркадій Кірсанов, незважаючи на молодість, перебуває скоріше в таборі “батьків”, чим “дітей”, тобто в таборі Кірсанових.
Однак заперечення мистецтва і поезії було властиво лише невеликій частині різночинців, та у своїй діяльності вони не були самотні.
Спростовуючи Переконання свого героя, Тургенєв змусив Базарова випробувати те, що він заперечував – кохання. Базаров закохується в розумну, чарівну, але холодну й егоїстичну Одінцову. Але навіть нещасна любов не принижує Базарова, він і в коханні вище “повітових аристократів”. У фіналі роману Базаров помирає від зараження крові, що було здійснено під час операції.
Сторінки, що малюють хворобу і смерть Базарова, чітко показують відношення автора до свого героя. Тургенєв захоплюється мужністю, щиросердечною стійкістю Базарова, а смерть Базарова у романі ми сприймаємо як трагічну подію. Тургенєв не вірив, що люди, подібні Базарову, знайдуть шлях відновлення Росії, але він визнавав їх моральну силу і суспільне значення. Про свого героя він писав:
“Якщо читач не полюбить Базарова з усією його брутальністю, безсердечністю, безжалісною сухістю й різкістю, якщо він його не полюбить, повторюю – я винуватий, я не досяг своєї мети”.
Публікація роману викликала великі суперечки. Вони придбали не тільки літературне, але й політичне значення. Якщо консервативна критика вважала, що Тургенєв створив перекручений образ молодого покоління в особі Базарова, то революційно-демократична – бачила в Базарові ідеал майбутнього активного діяча, борця проти консервативних підвалин життя. Саме так писав про Базарова і Д. І. Писарєв.
Суперечки навколо роману свідчили про його політичну актуальність. “Батьки і діти” – це характерний приклад соціально-політичного роману в російській літературі.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)