(1920 – 1992)
АЗІМОВ, Айзек (Asimov, Isaac – 02.01.1920, Петровичі, тепер Білорусь – 06.04.1992, Нью-Йорк) – американський письменник-фантаст, учений. У 1923 р. трилітнього Азімова батьки забрали до США. Оселились у Нью-Йорку, згодом у Брукліні. Батько письменника став власником невеликого магазину, за прилавком якого часто доводилось стояти й Азімову. Щойно навчившись читати, Азімов виявив схильність до точних наук.
Водночас у нього зародилася пристрасть до фантастики. Дев’ятилітньому Айзеку випадково потрапив до рук один з випусків першого у
Азімов закінчив Колумбійський університет (1939) за спеціальністю “біохімія”, а в 1941 р. отримав звання магістра. У цьому ж році визнали і його літературний талант: ідеться про публікацію його оповідання “Прихід ночі” (“Niqhtfall”, 1941), визнаного американськими читачами найкращим оповіданням сучасної наукової фантастики.
Розпочалась успішна діяльність Азімова
Літературна спадщина Азімова перевищує три з половиною сотні книг. Це здебільшого науково-фантастичні романи, повісті, новели, праці з біохімії, математики, астрофізики, міфології.
В Азімова.-фантаста дві центральні теми, два магістральні напрями розвитку його думки, що дають змогу чітко виокремити два цикли творів, розпочатих у 40-х pp. і продовжених у майбутньому.
Перша тема – створення і використання роботів. Повісті, оповідання, романи про роботів зібрані у книгах, що складають перший цикл: “Я, робот”(“І, Robot”,1950), “Сталевіпечери” (“The Caves of Steel”, 1954), “Оголене сонце” (“The Naked Sun”, 1957), “Решта оповідань про роботів” (“The Rest of the Robots”, 1964), “Повне видання оповідань про роботів ” (“The Complete Robot”, 1982), “Роботи зорі” (“The Robots of Dawn”, 1983), “Роботи й імперія”(“Robots and Empire”, 1985), “Мрії робота”(“Robot Dreams”, 1986).
Перша збірка цієї серії “Я, робот” принесла Азімову світову славу. У книзі розказана вигадана історія розвитку науки робототехніки. Азімов сформулював три основні закони, які сьогодні вийшли за межі фантастики, оскільки покладені в основу теорії програмування та масового використання роботів у виробництві.
Захоплює прозірливість Азімова, його вміння передбачати події, які стануть реальністю вже завтра, глибина осмислення ним закономірностей еволюції людства. Його уява створила яскраві картини завтрашнього дня техніки, сповнені дивовижних чудес, – людиноподібні автомати, які здатні навчатися та вдосконалюватися.
Друга тема Азімова – розселення людей у космосі, освоєння ближніх планет, а потім вихід за межі Галактики. Ця ідея Азімова увійшла в історію розвитку людства як “галактична концепція”. До другого циклу входять романи: “Установа” (“Foundation”, 1951), “Установа й імперія” (“Foundation and Empire”, 1952), “Друга Установа” (“Second Foundation”, 1953), “Установа у небезпеці” (“Voundation’sHLdge”, 1982), “Установа та Земля” (“Foundation and Earth”, 1986), “Прелюдія до Установи” (“Prelude to Foundation”, 1988), “Вперед до Установи” (“Forward to Foundation”, 1993).
Надзвичайно широкий діапазон зацікавлень Азімова. Він захоплювався замолоду зоологією, серйозно вивчав історію, пізніше багато уваги приділяв природознавству, математиці. Став відомим спеціалістом у галузі хімії, згодом захопився біохімією. Як зізнавався письменник, він багато чого зміг досягти завдяки працелюбству, наполегливості та любові до свого фаху.
З кінця 50-х років Азімов займався популяризацією різноманітних галузей знань. Його вабив великий “сад науки”. Життя не вистачить обійти увесь сад, але можна оглянути його зверху, а потім поділитися знаннями з іншими, викласти на папері те, що відкрилося з “висоти”.
Так виникла серія науково-популярних книг із різних галузей знань – фізики, історії, хімії, психології, астрономії і т. д. Величезні тиражі книг Азімова, але його світова слава грунтується на науковій фантастиці.
Йому належить серія повістей для юнацтва, написаних у жанрі пригодницької фантастики, значна кількість збірок оповідань, з-поміж яких слід виокремити “Шлях марсіан” (“The Martian Way and Other Stories”, 1955), “Дев’ятьзавтра” (“Nine Tomorrows”, 1959), “Прихід ночі” (“Nightfall and Other Stories”, 1969), “Ранній Азімов” (“The Early Asimov”, 1972), “Купити Юпітер” (“Buy Jupiter and Other Stories”, 1975), “Двохсотлітня людина”(“The Bicentennial Man and Other Stories”, 1976), “Вітри перемін” (“The Winds of Change and Other Stories”, 1983), “Грань завтра” (“The Edge of Tomorrow”, 1985).
Азімов – неодноразовий лауреат багатьох національних і міжнародних літературних премій, у тому числі “Х’юго” та “Неб’юла”, найвищих нагород в американській фантастиці. Азімов – типовий кабінетний учений, який не любив подорожувати, уникав різких перемін, гострих відчуттів, що могли порушити напружений робочий ритм. Артур Кларк, друг Азімова, жартував, що Азімов – це “екологічна катастрофа”: щоб опублікувати все ним написане, потрібно було знищити незчисленну кількість дерев. Про свій творчий шлях Азімов розповів у тритомній автобіографії “Ще свіжа пам’ять ” (“In Memory Yet Green”, 1979), “Ще відчуваю радість життя” (“In Joy Still Felt”, 1980) і продиктованій уже в госпіталі “А.
Азімов”(“І. Asimov”, 1993).
Азімов укладав антології фантастичних оповідань, писав до них передмови. Цікавими є його висловлювання про високу моральну відповідальність письменника-фантаста: “Історія сягла моменту, коли людству вже не можна ворогувати. На землі повинна запанувати дружба.
Я завжди намагаюсь підкреслити це у своїй творчості… я впевнений, що наукова фантастика – це одна із ланок, яка допомагає об’єднати людство”.
Замолоду Азімов вірив, що вчені та інженери очолять людство і зможуть вирішити не лише економічні, а й соціальні проблеми. Він визнавав право за вченими впливати на хід історії. Пізніше погляди письменника змінилися.
У романі “Кінець вічності” (“Тhe End of Eternity”, 1955) він застерігає від небезпеки використання технічних досягнень на шкоду людині.
Від того, як будуть використані практично наукові досягнення, багато в чому залежить майбутнє людства. Роман-триптих “Навіть боги” (“The Gods Themselves”, 1972) – це попередження про небезпеку порушення встановленої природою гармонії. Назва трьох частин роману – давнє прислів’я “Супроти глупоти // навіть боги// безсилі боротися”. Супроти людської нерозумності постає молодий учений, який усвідомив, що порушення енергетичного балансу Всесвіту неминуче призведе до катастрофи.
Люди не думають про майбутнє, вони бездумно використовують джерела енергії, що надходять з космосу. Письменник порушує в романі проблему відповідальності ученого за наукове відкриття.
Захопливі, гостросюжетні, спрямовані в майбутнє, твори Азімова мають успіх у читачів усього світу. Сам письменник убачав високе призначення своєї творчості у тому, що вона допомагає людству вижити: “Людство виживе, якщо сміливо погляне в обличчя теперішньому, якщо матиме мужність прийняти історичні зміни, а не протидіяти їм. Цьому вчить нас… наукова фантастика, і я горджуся тим, що скільки моїх сил пропагую її уроки”.
Азімов, один із найвідоміших у світі письменників-фантастів, помер 6 квітня 1992 року від серцевої та ниркової недостатності в госпіталі Нью-Йоркського університету. З волі покійника тіло його було кремоване, а потім – розвіяне.
Українською мовою окремі твори Азімова переклали М. Пінчевський, Д. Грицюк, Б. Салик, Ю. Лісняктаін.
Тв.: Укр. пер. – Сховище // Всесвіт. – 1970. – № 5; Найдавніше й найдосконаліше // Всесвіт. – 1976. -№ 5; Молодість // Колиска на орбіті. – К., 1983; Людина й комп’ютер // Всесвіт. – 1983. – № 6; Ця смертна ніч // Повісті, оповідання, нариси. – К., 1984; Я, робот. – К., 1987; І що воно таке – кохання? // Всесвіт. – 1987. – № 7; Кінець Вічності. – К., 1990; Рос. пер. – Я, робот. – Москва, 1964; Вид с высоты. – Москва, 1965; Путь марсиан. – Москва, 1967; Вселенная. От плоской Земли до Квазаров. – Москва, 1969; Взрывающиеся солнца. Тайны сверхновых. – Москва, 1991; Сами боги. – Москва, 1992; Немезида. – Москва, 2001.
Літ.: Гельман З. Энциклопедизм Айзека Азимова // Высшее образование в России. – 1992. – № 2; Гопман В. Азимов Айзек // Писатели США. – Москва, 1990; Громова А. Как построить мир? // Ин. лит. – 1967. – № 1; Колибанова А. Галактические романы Айзека Азимова // Исследования по романской и германской филологии. – К., 1976; Колибанова А. Сатирична фантастика Айзека Азімова // Вісник Київс. ун.-ту (Серія іноз. філології). – 1975. – № 9; Robinson F. M., Brown C. N. Isaak Asimov // Locus, 1992; Sam Moskowitz. Isaak Asimov // Sam Moskowitz. Seekers of Tomorrow. – New York, 1967.
О. Рокаш
(1 votes, average: 5.00 out of 5)