Зізнаюся чесно: коли я вперше прочитав хоку, не зрозумів його змісту. Всі три рядки здалися мені окремими, не з’єднаними між собою словосполученнями. Водночас мені зовсім не хотілося закрити книжку і забути про хоку. І тоді мені спало на думку: якщо я не розумію хоку, це не означає, що японська поезія не варта уваги.
Я вирішив уважно перечитати японські тривірші і біографію їх творця – Мацуо Басьо.
М. Басьо жив у Японії у XVII сторіччі. Спочатку він був нікому не відомим міським бідняком. Щоб досягти майстерності, він багато вчився у відомих
Банан, посаджений коло будинка, несподівано дав плоди. Відтоді поет взяв собі псевдонім Басьо (банан) і написав тривірш:
Як шумить-гуде банан,
Як у кадуб капа дощ, –
Чую цілу ніч.
Лише три рядки, а як багато встиг розповісти поет: і про радість від того, що біля оселі виріс банан, і про те, що цілу ніч ішов дощ, і про своє безсоння. Поступово я почав розуміти хоку. Деякі тривірші хотілося запам’ятати.
Перед цією розквітлою сливою,
Здається, й бик би замукав
Першу пісню весни.
Це – про розквіт весни, коли все цвіте і радіє життю. І я починаю домальовувати в уяві картини весняної природи. Саме цієї мети і досягає творець хоку.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)