Жіноча доля, жіноче щастя, жіночі проблеми – ці питання хвилювали багатьох письменників. Зі сторінок художніх творів до нас промовляють пані де Реналь, мадам де Ресто, Ліза Калітіна, Анна Кдрєніна…
Письменник-реаліст, знавець людської душі, Л. М. Толстой в однойменному романі зображує трагічну долю своєї головної героїні Анни Карєніної.
Анна – натура щира, відверта, енергійна, позбавлена лицемірства. Оточуючим вона здається сильною і життєрадісною, щасливою, а насправді Анна була глибоко нещасною. Свого чоловіка вона не любила,
Анна Карєніна безмежно любить свого сина. Та доля склалася так, що випадкова зустріч із Вронським стала визначальною, і вона повністю віддається цьому почуттю. Вона мріє про щастя, прагне поїхати з Вронським за кордон, де, їй здається, це можливо. Але Врон-ський залишається без своєї справи, нудьгує без роботи, ледве стримує часом настрій.
Анна бачить це, їй тяжко на душі.
Будучи добропорядною жінкою, яка звикла до поваги до себе з боку оточуючих, вона тяжко зносить зневагу, виявлену їй світським середовищем
Карєнін забирає сина, забороняє Анні з ним зустрічатись, і лише Вронський стає для неї єдиним сенсом у житті; Але любов Вронського до неї поступово згасає, його егоїстична натура не розуміє Анни, вчинками якої керує велике почуття, на думку Вронського, “неблагорозумне”. Коханець боїться скандалу в аристократичному світі і звинувачує у всьому, що сталося, тільки Анну, відхрещуючись від свого кохання.
Зрозумівши, що становище її стало безвихідним, що Карєнін ніколи не віддасть їй сина і не дасть можливості з ним бачитись, що її становище добропорядної жінки безповоротньо втрачено, Анна кінець кііидем не витримала напруження і покінчила самогубством.
У чому ж трагедія долі головної героїні роману? Л. М. Толстой дає відповідь на це запитання. Людина з ніжною, тонкою душею, любляча та жадаюча любові не може жити в “безлюдді” в суспільстві зла, користі, лицемірства.