Зображення курінного отамана Кирила Тура в романі “Чорна рада”

“Чорна рада” П. Куліша – роман соціально-історичний. Цей твір – явище світового рівня, в якому яскраво розкрито не тільки історичні події й майстерно відтворено український колорит, а й зображено соціальні відносини – боротьба станів, суспільних верств. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво правдиві.

Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, який виступає втіленням козацького лицарства, відваги, волелюбності.

Поряд з цим слід зазначити, що цей образ є найбільш

суперечливим. У п’ятому розділі автор подає портретну характеристику героя, підкреслюючи у його зовнішності силу, енергію, незалежність. Але разом з тим П. Куліш указує й на неординарність постаті Тура словесним зображенням очей: вони “так і грають”,-говорить автор,- але “враг його знає – глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх”.

Про незалежність натури Кирила красномовно говорить й епізод зустрічі зі Шрамом.

Тур виступає захисником запорозької честі. Але необхідно відзначити, що поведінка героя часто-густо непередбачена, стихійна.

Він підтримує Брюховецького У боротьбі за владу й водночас іде навіть на смерть, рятуючи Сомка.

Кирило Тур щиро шанує гетьмана, але йде на порушення законів Січі, викрадаючи наречену, яка йому самому подобалася. Цей вчинок назвати сміливим навряд чи можна, але те, що Кирило намагається допомогти людям, варте поваги.

Важко знайти пояснення поведінці героя у сутичці з Петром. Спочатку Тур самовіддано кидається на допомогу Петрові, коли той мало не зірвався у провалля, і тут же вступає з ним у смертний лицарський Герць. Мужньо переніс Кирило й кару киями.

А коли Сомко чекав у в’язниці вироку, Тур намагався врятувати його ціною власного життя. Ідеалами цього надзвичайно колоритного героя були козацька воля, честь, любов до Вітчизни: “Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ – сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі”.

Познайомившись докладніше з цим героєм, відзначаємо його незалежну, гордовиту, а разом з тим і поетичну натуру, овіяну козацькою романтикою. Відтворивши в образі Кирила Тура найкращі людські риси характеру, П. Куліш прагнув довести читачеві, що всупереч різноманітним публікаціям істориків, які зображували козацтво тільки з негативного боку, запорожці варті захоплення.

Не тільки Кирило Тур, а й Пугач, для якого Запорізька Січ тримається на “давніх, предковічних звичаях”, і Петро Шраменко, який зображений автором у народнопоетичному дусі, і Сомко – мудрий державний діяч – виписані автором з неперевершеною майстерністю. І. Франко назвав “Чорну раду” П. Куліша “найкращим твором історичної прози в українській літературі”.

Це дійсно так, бо від ставлення кожного з героїв залежало майбутнє України. Образи славного козацтва є оздобою твору, який підніс українську літературу на новий щабель розвитку колоритним зображенням історичного минулого народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зображення курінного отамана Кирила Тура в романі “Чорна рада”