Російська печатку палко відгукнулася на заклик комітету з’їзду “посприяти” у створенні “національного свята”. “Безприкладний ювілей”, “День перемир’я”, “Національний свято”, “Грандіозне торжество” – такими заголовками рясніли газети. Різні видання з гордістю відзначали, що від часу Пушкінських днів, у Москві 1880 року Росія ніколи ще влаштовувала таких культурних свят що вшановування Толстого буде ще грандіозніша: “Тоді святкувала одна Росія, тепер до нас з’їдуться представники всіх інших цивілізованих
Офіційного вшанування зірвалася, відзначати ювілей Л. М. Толстого, оголошеного “неблагонадійним”, “противогосударственным”
Газети й часописи в відділах внутрішнє життя давали “скорботну літопис” які йдуть зусебіч випадів проти Толстого. Розгромна замовна стаття в газетах набагато раніше серпня рубрика “До ювілею Л. Толстого” найчастіше звучала як “Перешкоди на ювілей Толстого”. Проте російська преса палко відгукнулася на заклик з’їзду російських журналістів відзначити знаменну дату великого письменника, який, за словами У. Короленка, “підняв друковане слово на недосяжну висоту”. Сучасники зверталися щодо нього: “Ви… наш, журналістів, старший товариш, старійшина. Одне свідомість: “Так, адже, за професії товариш Толстого”… врятувало одного журналіста від морального падіння”.
Усі газет і журналів протягом року щодня публікували матеріали про Товстому, випускалися окремі номери, присвячені ювіляру. “Толстовський номер” денного випуску “Біржових відомостей” проголосив “тріумф російського генія”. У “Русскими ведомостями” і “Російському багатстві” зі статтями про Л. М. Товстому виступив У. Р. Короленка, який у “величавої фігурі” Толстого “і тяжкий розлад, і кращі прагнення нашого темного часу”; в “Російському слові” надруковані статті У. Дорошевича “Вшанування Толстого серед терору” і П. Боборикіна “Безприкладний ювілей”. Газета “Слово” побачила в толстовському ювілеї “торжество твор ческих сил нації”, опублікувала статтю Д. Философова “Совість людства”. Газета “Йдеться” вустами Д. З. Мережковського проголосила, що “свято Толстого – це свято російської революції”. “…Проти волі своєї виявився він сяючим осередком російської свободи…
Сьогодні вороги російської свободи – вороги Толстого; друзі його – її друзі. Тепер він і її – одне. Чи хочуть цього чи ні, свято Толстого – свято російської революции”15.
У Додатку до журналу “Нивка” є статті До. І. Чуковського “Толстой як художній геній”, А. Измай лову “На пророчою варті (До 80-ліття дні народження Л. М. Толстого)” і спогади А. Ф. Кони16. Журналістами відзначалося єдність петербурзьких газет в схилянні перед ювіляром: “Навіть голос Меншикова сьогодні достукується до унісон загальному хвалебному хору”; А. З. Суворін в “Новому часу” малює вибачливий портрет Л. М. Толстого й уряд пропонує перестати “судити” виразника національного генія Росії. Можна додати, що він вторив публіцист цієї газети У. У. Розанов, присвятив Толстому чотири ювілейні статті, на одній із них 28 серпня стверджував: “ми зливаємося про те подивом і повагою, яке цього дня принесе Толстому Росія та весь освічений світ”. У другій (щоправда, зі сторінок інший газети) він “згадував про своє поїздку до Ясну Поляну”, коли за прощанні схилився “перед Монбланом нашому житті”, поцілував Толстого “і поцілував його ру