Гулянка в Пугачова
* “А, ваше благородіє! – сказав Пугачов, увидя мене.- Ласкаво просимо, честь і місце, ласкаво просимо”.
* “Незвичайна картина мені представилася. За столом, . накритим скатертиною й установленим штофами й склянками, Пугачов і чоловік десять козацьких старшин сиділи в шапках і кольорових сорочках, розпаленілі вином, із червоними пиками й очами, що блищать…”
* “Сусід мій, молодий козак, стрункий і гарний…”
* “Усе обходилися між собою як товариші й не робили ніякої особливої переваги своєму
* “И на цьому-те дивній військовій раді вирішено було йти до Оренбурга: рух зухвале”
Військовий рада в Оренбурзі
* “Я застав у нього (генерала) … товстого й рум’яного дідка в глазетовому каптані… Він часто переривав моє мовлення додатковими питаннями й нравочитательными зауваженнями…”
* “Зібралися та інші запрошені… Усе сіли, і всім рознесли по чашці чаю.
* “- Отже, почнемо збирати голосу за законним порядком, тобто починаючи з молодших по чині… Думка моє було прийнято чиновниками
* Дідок, у глазетовому каптані: “Я думаю, ваше превосходительство, що не повинне діяти ні наступально, ні оборонительно… рухайтеся подкупательно”.
* “…Усе потрясло мене. “Я не міг не шкодувати пиитическим жахом”, слабості поважного воїна, що, всупереч власному переконанню, зважився додержуватися думок людей недосвідчених і недосвідчених”.
У першій сцені все крупно, поэтично. Імпонує широта задумів Пугачова, демократизм відносин його й сподвижників. У другій сцені все мелко, тускло, мізерно. Поводження чиновників відрізняється нерішучістю, боягузтвом, навіть безчестям (речення діяти подкупательно), презирством вищих стосовно нижчих, боротьбою самолюбий.
У порівнянні з потужною фігурою вождя селянського повстання оренбурзький генерал виглядає пігмеєм.
Точно так само зіштовхуються й перевіряються характери героїв повести в сфері любові, у відношенні до любовного почуття: егоїзм і безчестя Швабрина, порожнеча й легкодумство Зурина (“Одруження примха… Агов, плюнь. Послухайся мене: розв’яжися ти з капітанською дочкою”), байдужість генерала, – чистота й безпосередність Гринева й Марьи Іванівни. Тільки Пугачов серйозно поставився до почуття Гринева й прийняв близько до серця його горі. Характерні народні звороти мовлення, коли він говорить про любов: “Мабуть, я буду посаженым батьком, Швабрин дружкою, загуляємо, зап’ємо – і ворота замкнемо!”, “Ин бути по-твоєму!..
Стратити так стратити, дарувати так дарувати: такий мій звичай. Візьми собі красуню; вези її, куди хочеш, і дай вам бог любов так рада!”
Високе, поетичне відношення до любові поєднує кращих із дворян і людей з народу, хоча волею доль вони часто виявляються у ворожих таборах.
Так строгий аналіз об’єктивного ходу подій у співвідношенні з висновками й оцінками оповідача дозволяє зрозуміти і його точку зору на дійсність, і точку зору на дійсність автора добутку.
У відомій мері осягти відношення автора до зображуваних героїв і подій допомагають і епіграфи до повісті (як відомо, Пушкін прямо говорить, що він, як “видавець”, “приискал” “пристойний” кожної главі епіграф). Більшість їх узята з усної народної поезії. Занурені в загальну фольклорну стихію повести, вони по-своєму вказують на близькість моральних і эстетических критеріїв письменника до народних подань про добро й красу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)