Завiтала! Прийшла! Довгождана вимрiяна срiбляста зима нарештi завiтала до мене.
I там, де ти пройшла цiєї ночi, лягло на дерева, на землю, на почорнiлi кущi пухнасте срiбло.
Доброго ранку, чарiвна зимова казко!
Вийшла я ранком iз будинку на порiг та й застигла вiд подиву. Дерева в садку стояли “по колiна в снiгу”, надiвши на себе бiлi кожухи, вгинаючи пiд срiбним хутром “охололi плечi”.
Все було запорошено безлiччю снiжинок, i ще нiхто не пройшов по тих килимах. Тiльки червоногрудi снiгурi лiтали з дерева на дерево, збиваючи з гiлочок срiбний
Я вся у полонi незвичайного зимового пейзажу, голубих, блакитних вiдтiнкiв. Щось незвичайне i потаємне є в чарах природи. Краса зими виткана не з буйного зеленого листу, не з осiннiх щедрот дозрiвання.
Нi! Вона створена з води, що перетворилась на чарiвнi снiжинки, якi пiд сонцем заграли холодним кришталем.
Зима! Це – диво!
Ми – дiти свiту
У всьому свiтi майже в кожнiй сiм’ї ростуть дiти. I вiд того, якими вони стануть, залежить майбутнє Землi. Дiти будуватимуть мiста i заводи, новi магiстралi, вирощуватимуть урожай, розвиватимуть культуру.
Як все це робитимуть сьогоднiшнi дiти, а в майбутньому будiвники
Треба, щоб батьки i всi дорослi бачили в кожнiй дитинi людину майбутнього. А для цього вони мусять у першу чергу поважати дитину, турбуватися про її здоров’я, освiту, особистим прикладом виховува ти в дитинi чеснiсть i справедливiсть.
Дiтям необхiдно добре знати iсторiю своєї Батькiвщини, сiм’ї, щоб пишатися успiхами i не повторювати помилок. Дiти мають берегти те, що створено й створюється людьми старшого поколiння, поважати їх.
Розумiючи свою роль у життi всiєї землi, дiти повиннi добре навчатися, постiйно дбати про своє здоров’я, пiдвищувати загальну культуру, тому що тiльки здоровi i освiченi люди зможуть будувати чудове мирне життя для себе i своїх дiтей.