Василь Барка – яскрава зірка на нашому українському небі, світло од якої ще довго буде йти до нас. Його творчість належить до елітної культури. її варто осягати поступово, вона має здатність проникати у свідомість непомітно, вона вчить сучасну людину розрізняти і берегти вічне, по-справжньому вартісне. Серед його творчого доробку роман “Жовтий князь” визнано як “найкращій твір у повоєнній Європі”. Назва роману дещо символічна.
Слово “князь” в Україні – це всепоглинаюча система, яка нищила національно-народне. “Жовтий
За неї йому пропонують зберегти життя, врятувати родину, але він має загубити душу. Для Мирона це неможливо, бо що скажуть люди! Василь Барка не перший у світовій літературі, хто активно використовує символічне значення жовтого кольору як уособлення жаху, біди, смерті.
Але в
Жовтий князь – уособлення зла, яке оточує себе жовтим кольором: рудий Отроходін; рудий звір, що вилазить з бачка; жовте в очах селян з потьмареною від голоду свідомістю; жовті бур’яни, де колись звучали веселі голоси; колір мертвих тіл теж жовтий. Правляча система “пожирає свої дітей”. Страшне лихо спіткало наш народ. Та В. Барка не зневірився в людині. Саме в образі церковної чаші письменник уособлює світло, незнищенність душі людської, вічність життя.
Він вірить, що наша держава – Україна відродиться, незважаючи ні на що. Василь Барка своїм твором показав страшні картини штучного голодомору 1932-1933 рр., бо прагнув розкрити світові болючу правду про тоталітарну систему, яка нищила все світле й гуманне на своєму кривавому шляху, бо сама була “жовтим князем”.