Жовнірські пісні – народні пісні суспільно-побутового циклу про вояцьке життя примусово рекрутованих українців до царського та цісарського військ. Слово “жовнір”, “жовняр” прийшло в Україну через Польщу із середньовічної Європи, де наймані вояки за службу отримували плату – “жолд”. З кінця XVIII ст., після ліквідації козацького війська в Україні та у зв’язку з поділом Польщі й окупацією Австрією Галичини, Буковини, Закарпаття, на українців “звалилася” рекрутчина та солдатчина.
Хоч у XX ст. рекрутчина була вже
Окремий рукописний збірник Ж. п, залишив О. Маковей “Руські (українські) вояцькі пісні в Австрії”. Мотиви Ж. п. знайшли відображення у творах Т. Шевченка, ІО. Федьковича, Ольги Кобилянської, В. Стефаника та ін.
Оригінальну збірку уклав і сам проілюстрував Б. Лепкий (“Тим, що полягли 1914-1915”. – Відень, 1916), Найбільш повне видання Ж. п. вийшло 13-ою книжкою серії “Українська народна творчість”: Рекрутські та солдатські пісні. – К,, 1974.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)