Жив на світі слоненя

Жив на світі слоненя. Це було дуже гарне слоненя. Тільки от лихо: не знав він, чим йому зайнятися, ким бути.

Так усе сиділо слоненя у віконця, сопів і думав, думав…

Один раз на вулиці пішов дощ

– В! – сказало промокле лисеня, побачивши у віконці слоненяти.- Ушастий який! Так з такими вухами він цілком, може бути парасолькою!

Слоненя зраділо й стало більшою парасолькою. І лисенята, і зайчата, і ежата – усе ховалися під його більшими вухами, від дощу. Але от дощ скінчився, і слоненя знову засумувало, тому що не знав, ким же йому

все-таки бути. І знову він сіл у віконця й став думати. Мимо пробігав зайчик

– Про! Який прекрасний довгий ніс! – сказав він слоненяті.- Ви цілком могли б бути лійкою! Добре слоненя зраділо й стало лійкою.

Він полив квіти, траву, дерева. А коли поливати більше було нема чого, він дуже засмутився…

Пішло на захід сонце, запалилися зірки. Настала ніч. Всі ежата, всі лисенята, всі зайчата вляглися спати.

Тільки слоненя не спало: він усе думав і думав, ким же йому бути? І раптом він побачив вогонь! “Пожежа!” – подумало слоненя. Він згадав, як зовсім недавно був лійкою, побіг до ріки, набрав побільше води

й відразу згасив три вугіллячка й палаючий пень. Звірі прокинулися, побачили слоненя, подякували йому за те, що він згасив вогонь, і зробили його лісовим пожежником

Слоненя було дуже горде. Тепер він ходить у золотій касці й стежить за тим, щоб у лісі не було пожежі. Іноді він дозволяє зайчикові й лисеняті пускати в касці кораблики


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Жив на світі слоненя